Дмитро Яворницький — найвідоміший письменник без якого неможливо уявити історію Дніпра. Саме він стоїть біля витоків національного історичного музею. Своїм життєвим завданням він бачив дослідження та збереження історії запорізького козацтва. Кожен дніпрянин повинен знати життєпис письменника та його внесок у розвиток регіону. Далі на dneprovskiye.info.
Дитинство та навчання письменника
Народився Дмитро Яворницький 25 жовтня (6 листопада) 1855 року в селі Сонцівка (Борисівка) Харківського повіту. Вчився в Харківському повітовому училищі, потім в Харківській духовній семінарії. У 1877 році вступив на історико-філологічний факультет Харківського університету. Після закінчення університету він залишився на кафедрі російської історії позаштатним стипендіатом для підготовки професорського звання. В цей період він викладає історію у різних середніх навчальних закладах міста Харків.
Письменник у 1885 році читав лекції про запорозьке козацтво, за що зазнавав утисків та отримував звинувачення від місцевої влади, яка домоглась, щоб з молодого історика зняли стипендію й звільнили з університету. Також Дмитро Яворницький викладав історію у навчальних закладах Санкт-Петербурга, Миколаївському сирітському університеті шляхетних дівчат, приватній жіночій гімназії, Другому кадетському корпусі. Крім вчителювання він продовжував досліджувати козацтво. Кожного літа був в археологічній експедиції в місцях козацького минулого. 1887 року він з колегою подорожував дніпровськими порогами й збирав матеріал для своїх наукових студій.
Дніпро у житті письменника
Окремою яскравою сторінкою життя Дмитра Яворницького є життя у Дніпрі. У 1902 році його запрошують керувати Катеринославським (Дніпровським) обласним музеєм імені О. М. Поля. Він переїжджає до міста у 1905 році й лишається тут назавжди. Доки музей очолював історик, там з’явилось багато нових експонатів, до фонду увійшли археологічні знахідки, історичні документи, стародруки, картографічні матеріали. Саме завдяки цьому інтенсивному наповненню, музей став провідним в Україні. Всі наступні роки письменник провів у Дніпрі, де жив та працював. Повагу та любов до нашого козацького краю він відобразив в наукових розвідках, які присвячував історії Катеринослава (Дніпра).
У 1910 році здійснилась мрія Яворницького — подорож на Близький Схід, відвідування Єгипту, Єрусалиму. В Гелуані він зустрічався з Лесею Українкою, українською письменницею. Коли повернувся додому, то почав готувати Південноросійську обласну сільськогосподарську, промислову та кустарну виставку, що відбулась в Катеринославі 1-10 липня.
Громадянська позиція письменника відображалась у його творах, діяльності просвітянського руху й у товаристві “Просвіта”. Багато він доклав праці й до святкування в Дніпрі 100-річної річниці від народження Тараса Шевченка. Саме під редакцією Яворницького побачило світ перше і єдине число газети-тижневика “Запорожжє”. 21-22 травня 1917 року він був почесною головою катеринославського губернського з’їзду Центральної Ради.
Не припиняв він й лекційної роботи. Читав лекції студентам та вчителям, вів курси українознавства і саме з ним пов’язують становлення вищої освіти Дніпра. Після революції 1918 року Дмитро Яворницький стає професором Катеринославського університету. Там він з 1924 року по 1929 рік очолював створену кафедру українознавства. Та все ж головною пристрастю історика залишався його музей.
Дмитро Яворницький зробив значний внесок в історичні науки України, написав багато творів, був обраний вченим-кореспондентом та згодом став академіком ВУАН. Та у радянської влади не було прихильності до письменника. Вони закидали йому “буржуазний націоналізм” та співпрацю з контрреволюційними організаціями. У 1934 році дослідника звільнили з музею й до кінця свого життя він був безробітним. Помер історик 5 серпня 1940 року.