Музичну групу з незвичайною назвою “Kroda” організували молоді дніпряни у березні 2003 року. Музиканти, відомі, як Айзенслав і Вітерзгір, стали однодумцями у пошуках варіацій, як краще грати блек-метал з елементами європейської фольклорної музики і водночас – з концепцією язичницьких символів. Так з’явився український гурт паган-фолк і блек-метал, основною тематикою текстів обрали природу, історію, символи віри далеких предків-слов’ян. Далі на dneprovskiye.info.
Незвичайна назва та її трактування
Учасники гурту не випадково обрали слово “крода”, у перекладі зі староруської означає “дим похоронного багаття”. У ньому закладений глибокий зміст: у давнину язичники спалювали тіла воїнів, щоб їхні душі забирали разом із димом у небесні чертоги богів. Дим вважали провідником до роду. Деякі музичні аналітики згадують, що “крода” з санскриту перекладається, як “гнів”, що певною мірою теж відображає загальну концепцію.
Перші пісні та успіхи
Перший альбом “Поплач мені, річко” у 2004 році записували на касетах, вийшов мелодійний і водночас – сильний блек-метал, в якому прориваються фолькові інструменти. У 2005 році музиканти випустили маленький альбом “Легенда: Мак цвіте”, де представили на розсуд слухачів не тільки фолк блек-метал, а й оригінальні ембієнтальні пасажі. Новий альбом “До небокраю життя” приємно здивував прихильників блек-метал більш потужним звуком і структурними композиціями. Незвичне звучання надавали дримба і трембіта – маловідомі на той час народні інструменти. Вокалісти освоїли цю науку, Айзенслав взяв на себе трембіту, а Вітерзгір – дримбу.
У 2006 році разом із групою “Велимор” учасники “Kroda” записали новий альбом “Молотом Духу та єдністю крові”. Багатьом слухачам сподобався заголовний трек – маніфест слов’янської єдності. Через рік після цього вийшов альбом “Похорон Сонця”, пісні скоріше нагадували люту сніжну бурю. Унікальна мелодика і оригінальне виконання принесли успіх, поступово гурт почав розширюватися. Вокалісти Айзенслав і Вітерзгір освоїли ще ріг, сопілку, окарину, Беральб взяв бас-гітару, Сережень – гітару, Ольгерд був на клавішних інструментах, а Альгізтир – на ударних.
Успішні концерти та фестивалі
Вперше музиканти виступили перед слухачами на фестивалі “Сварогове коло” у 2007 році у Севастополі. Осінь витратили на роботу над експериментальним альбомом “Сокіл серед скель”, а взимку поїхали на культовий фестиваль “Коловорот” до Харкова. На фестивалі “Блек-метал Юніон” у 2008 році записали концертний альбом “Live in Lemberg” і відео “П’ять вогняних років” для DVD, що було на той час вагомим досягненням.
Дніпряни з “Крода” долучилися до московського фестивалю “Похорон Зими” у 2008 році, потім був концерт у Празі. Паралельно велися зйомки і монтаж кліпу для “П’ять вогняних років”. Не могли музиканти пропустити й фестиваль “Коловорот”, де на них завжди чекали, виступали спільно з групами “Темнозорь” і “Велимор”. Вибралися у тур по Фінляндії. Багато часу забирали кліпи, “Крода” вже взялася за другий – “Мороки птахів”, який вдалося завершити лише наприкінці 2009 року.
Імідж у Європі
Спочатку спробували виступати у 2010 році у Польщі та Чехії, і досить вдало. Працювали над новими творами, гастролювали, а у квітні 2012 року вперше дали півторагодинну програму у Москві. Представили новий альбом “Чорнотроп” і написані раніше пісні, які ще жодного разу перед залом не виконували. Після вдалого виступу “Крода” вирушила з концертами по Європі, їх добре приймали у Литві, Угорщині, Чехії.
Гурт оновив склад учасників і з новими силами взявся до роботи. Працювали водночас над 3 новими альбомами, проводили репетиції. У грудні 2016 року музиканти дали тригодинний сольний концерт у Львові, де приймали дуже щиро. І знову з новинками до Європи – Фінляндія, Чехія, Франція, Латвія… У 2018 році прихильники творчості “Крода” оцінили новий альбом гурту – “Selbstwelt”, який музиканти випустили 31 травня 2018 року. Автори вирішили його приурочити до значної для язичників події – Вальпургієвої ночі.
І на початку 2020-х гурт “Kroda” продовжує виконувати роль, котру колись взяли на себе – дима-провідника до роду. Змінилися пісні, манера виконання, навіть частково колектив, але вони намагаються дотримуватися своїх принципів. І продовжують знайомити співвітчизників та світову спільноту з дивовижними музичними творами, котрі розповідають про таємниці слов’янського роду тим, хто хотів би їх почути.