Фінансовий добробут Катеринослава наприкінці ХІХ століття дозволив його мешканцям поринути у кінематографічний світ через 2 роки після світової прем’єри першого фільму. Однією з важливих сценічних діячок нашого міста була Олена Ізмайлова – радянська акторка театру та кіно. Мистецька спадщина уродженки Катеринослава посіла визначне місце історії народного артистичного надбання. Далі на dneprovskiye.info.
Біографія та кар’єра Олени Ізмайлової
Олена Ізмайлова народилась 23 вересня 1920 року у Катеринославі. Її батько обіймав посаду начальника військово-топографічного відділу Генерального штабу РСЧА, згодом – директора НДІ військово-топографічної служби РСЧА, а пізніше працював інженером-геодезистом у військово-топографічному управлінні. Мати приїхала з Німеччини у якості гувернантки до Росії, де проводила індивідуальне навчання з дітьми. У 1923 році родина змінила місце проживання на Ростов-на-Дону, а у 1925 році – на Москву. Батько опікувався фінансовим становищем рідних, працевлаштувавшись в Аерофототопографічному управлінні, однак був репресований та заарештований на 5 років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Незважаючи на сімейні негаразди, у 1928 році дівчина вступила до свердловської школи №173 у Москві, а у 1939 році – до Театрального училища імені Щукіна. У період збройного конфлікту між Німеччиною та Радянським Союзом вона евакуювалась до столиці Туркменістану разом з Київською кіностудією. Саме тоді юна акторка дебютувала у головній ролі соціальної драми «Літа молодії» у 1942 році. Вона повернулась до Москви у 1943 році, де закінчила здобуття освіти. У 1945 році Олена Ізмайлова працевлаштувалась акторкою у державному драматичному театрі імені Вахтангова, якому вона присвятила усе своє життя. Однією з її найвизначніших ролей стала участь у наступній пригодницькій екранізації Жуля Верна «П’ятнадцятирічний капітан». Важливою подією для її кар’єри стали також зйомки у воєнному фільмі 1947 року «Подвиг розвідника» від Київської кіностудії за режисерства Бориса Барнета. Від початку сценарій був розцінений як профанація та наклеп на радянську владу, але згодом робота про події німецько-радянської війни була визнана та дозволена для поширення. За перший рік вона завоювала популярність 22 мільйонів глядачів та була нагороджена Сталінською премією. Подальша професійна діяльність Олени Ізмайлової з 1974 року складалась з концертів та створення літературних композицій, серед яких «Три елегії» та «Тургенєв і Поліна Віардо». Також очолювала драматичні колективи у Московському державному університеті та викладала у Російському інституті театрального мистецтва на заочному відділенні акторського факультету. За своє життя вона народила двох дітей від шлюбів з трьома акторами: Ростиславом Івицьким, Володимиром Етушем та Миколою Тимофєєвим. З ослабленням здоров’я перебувала у Будинку ветеранів сцени імені А. А. Яблочкиної. Померла Олена Ізмайлова 13 березня 2005 року та була похована на Ваганьковському цвинтарі на 29 ділянці.
Творчий внесок Олени Ізмайлової у радянське театральне та кіномистецтво
Творча діяльність радянської акторки театру та кіно Олени Ізмайлової залишається невіддільною частиною культурної спадщини усього СРСР. За життя її фільмографія налічувала понад 20 картин, серед яких «Біле ікло», «Блакитні дороги», «Таємниця вічної ночі» та інші. Сценічна робота також включала участь у понад 20 виставах, зокрема у «Правді та кривді», «Людині з рушницею», «Анні Кареніній» тощо. Її внесок був нагороджений званням заслуженої артистки РРФСР у 1977 році.
