Під цією назвою вже не один десяток років виступає відомий Дніпровський ансамбль бандуристів, який діє при Дніпровській академії музики імені Глінки. Крім українських народних пісень, учасники представляють вітчизняну та європейську класику, твори композиторів минулого та сучасності. У колекції відзнак – нагороди Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів та фестивалів, цим колективом заслужено пишається Дніпро. А починалося все з маленького студентського ансамблю, який тримався здебільшого на ентузіазмі учасників. Далі на dneprovskiye.info.
Лідія Воріна – натхненниця студентського ансамблю бандуристів
Випускниця Київської державної консерваторії по класу бандури Лідія Воріна й уявити не могла, до чого призведе її ініціатива створити самодіяльний ансамбль і гурток бандуристів. Спочатку вона згуртувала студентів свого класу у тодішньому музичному училищі імені Глінки, де сама викладала. Заняття проходили як факультатив, учні приділяли увагу сольному та ансамблевому виконанню мелодій на бандурі.
Кількість охочих зростала, тому Лідія Воріна спробувала організувати самодіяльний ансамбль і гурток бандуристів у тодішньому Палаці культури Дніпропетровського державного університету. Керівництво закладу ініціативу підтримало, молодим музикантам допомогли з місцем для репетицій, інструментами, костюмами. Вже записатися до ансамблю могли і студенти з інших навчальних закладів вищої освіти Дніпра, місця для занять вистачало. Згодом для участі у мистецьких заходах гурток і ансамбль об’єднали у зведений колектив бандуристів. Роком створення ансамблю вважається 1956-й, назву “Чарівниці” обрали на честь улюбленої пісні учасників – “Чарівна скрипка” Ігоря Поклада.
Спогади про репетиції
Учасники першого гурту “Чарівниць” згадували, що загальний настрій та запал задавали ініціатори й організатори ансамблю Лідія Воріна та її учень Микола Гвоздь. Лідія Степанівна була дуже працелюбною та вимогливою не лише до учнів, а й до себе. За розповідями київської бандуристки й педагогині Людмили Твердохліб, її урок по фаху тривав понад 3 години, як і репетиція ансамблю. Лідія Воріна намагалася не лише відшліфовувати кожну ноту та музичну фразу, а й врахувати всі можливі нюанси. Дуже цінні поради давав студентам тодішній директор училища, піаніст Михайло Оберман. Особливо щодо виконання творів класичних композиторів, які освоїти на бандурі було досить складно.
У 1960 роках в ансамблі “Чарівниці” грали і юнаки, і дівчата, з цієї когорти вийшли згодом такі відомі українські бандуристи, як Юрій Демчук, Іван Коваль, Юрій Задоя. Репетиції проводилися тричі на тиждень, перед концертами – щодня. А концертів було багато. Молоді бандуристи виступали не лише у рідному Палаці культури. Доводилося грати в інших навчальних закладах вищої освіти Дніпра, у колгоспах, клубах, на виробництвах. Навантаження було дуже великим, але натомість студенти отримували чудову практику й чималий досвід.
Перехід на академічний рівень
Наприкінці 1990 років ансамбль набув статусу не самодіяльного, а академічного. У репертуарі з’явилося більше класичних творів європейських композиторів. Родзинкою репертуару стало творче аранжування, яке забезпечувала випускниця Київської консерваторії Світлана Овчарова. На початку 1990 років колектив почали запрошувати на різні конкурси та фестивалі. І попри те, що змагатися студентам музичного училища довелося з ансамблями консерваторій, вони не поверталися без нагород. У колекції відзнак колективу – призові місця Першого міжнародного конкурсу бандуристів імені Гната Хоткевича у 1993 році, Міжнародного конкурсу виконавців на народних інструментах у 1995 році, Міжнародного конкурсу виконавців на старовинних щипкових інструментах у 1998 році.
Важливі зміни у житті колективу
У 2007 році Лідія Воріна пішла на заслужений відпочинок і передала керівництво ансамблем своїм ученицям: Світлані Овчаровій і Марині Березуцькій. Варто згадати, що з відкриттям у 2004 році Дніпропетровської консерваторії (сучасної Дніпровської академії музики імені Глінки) колектив бандуристів став активно поповнюватися більш досвідченими виконавцями. Як згадувала керівниця ансамблю Марина Березуцька, особливість студентського ансамблю й полягала у тому, що кожного року оновлювався склад учасників. А навчати першокурсників доводилося з азів. Коли ж випускники училища стали вступати до консерваторії та залишатися у колективі, це позитивно позначилося на роботі гурту бандуристів.
Досягнення вже у новому столітті
Друга керівниця Світлана Овчарова теж позитивно оцінила збереження колективу на різних етапах навчання. Адже з появою студентів досить високого рівня підготовки помітно зріс і рівень виступів бандуристів у цілому. Фактично набиралося аж 9 років досвіду: 4 роки навчання у музичному коледжі та 5 років – у консерваторії, що гарантувало чудовий і досконалий ансамблевий вишкіл. Про що свідчили й успіхи, за роки керівництва учениць Воріної колекція нагород колективу суттєво поповнилася. Це – призові місця та перемоги на Всеукраїнському конкурсі виконавців на народних інструментах імені Анатолія Онуфрієнка та Другому Всеукраїнському фестивалі кобзарського мистецтва імені Остапа Вересая у 2009 році, Чеському міжнародному фольклорному фестивалі у 2012 році, Першому Всеукраїнському молодіжному фестивалі бандурного мистецтва “Пісня славить кобзаря” у 2014 році. А ще колектив протягом кількох років, починаючи з 2004, здобував Гран-прі Міжнародного фестивалю “Дзвени, бандуро!”
Таємниця популярності “Чарівниць”
Головний секрет успіху керівниця гурту Світлана Овчарова вбачала у щоденних творчих заняттях. Дуже важливо, коли учасники філігранно відшліфовують не тільки ноти, а й артикуляцію, динаміку, драматургію кожного твору. Але найважливішим завданням є відтворення всіх нюансів та естетичних емоцій твору. А цього реально досягти лише постійними репетиціями. Відіграє свою роль і багата концертна практика.
Особливістю “Чарівниць” є також виконання програми напам’ять, без диригента. А для колективу, чисельністю на 25 учасників, це досить складно і вимагає високого рівня майстерності. Приваблює відвідувачів також репертуар, бо виконавці поєднують несумісні, здавалося б, речі: від класики до джазу. Це стало можливим завдяки тому, що ансамбль протягом багатьох років залишався своєрідною творчою лабораторією. Там не боялися експериментувати, змішувати жанри та стилі, поєднувати звучання бандури з іншими інструментами, які раніше разом із нею не використовувалися.
Яким видався для “Чарівниць” ювілейний – 2021 рік?
Знакову подію гурт відзначив низкою вагомих досягнень. Це були не лише перемоги на численних конкурсах і фестивалях. Протягом десятиліть сформувався золотий фонд репертуару найкращих творів, які увійшли до серії компакт-дисків різних програм. Презентували керівниці гурту також збірки творів для бандури solo й ансамблю бандуристів у перекладі та аранжуванні Світлани Овчарової, які мають великий попит у колах як аматорів, так і професіоналів.
Весь 2021 рік колектив давав чимало концертів. Наймасштабніший відбувся на сцені у Музичній академії Дніпра, куди запросили випускників минулих років. А таких налічувалося чимало. Хоча далеко не всі колишні учасники гурту обрали музичну діяльність, роки навчання та виступів у “Чарівницях” залишили чимало приємних спогадів. Про що дуже багато говорили у цей день гості та господарі вечора. А ще – про прагнення й надалі підтримувати імідж колективу на високому рівні, популяризувати національну культуру не лише у рідній країні, а й за кордоном, що їм до цього блискуче вдавалося.