Серед уродженців нашого краю важливий внесок у розвиток сценічної діяльності зробив Родіон Нахапетов — актор та кінорежисер. Привернувши увагу широкого загалу роботами на теми кохання, часу та надій, він став символом свого часу. Далі на dneprovskiye.info.
Ранні роки та становлення у кіно Родіона Нахапетова
Родіон Нахапетов народився 21 січня 1944 року у місті П’ятихатки на Дніпропетровщині. Оскільки в його матері виявили туберкульоз, він опинився у дитячому будинку у Новомосковську у 1951 році. Повернувшись до сім’ї через 3 роки, хлопчик заглибився у навчання у місцевій школі. Там деякий час працювала і його матір, яка заохочувала його перші кроки у драматичних гуртках.
Закінчивши навчання у 16 років, Родіон Нахапетов вступив на акторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії у 1960 році. У студентські роки він продемонстрував свої здібності у фільмах «Живе такий хлопець» Василя Шукшина та «Перший сніг» Бориса Григор’єва та Юрія Швирьова. Здобувши вищу освіту у 1965 році, юний актор одразу з’явився на екрані у фільмі «Мені двадцять років» Марлена Хуцієва. Незабаром його діяльність була визнана серед широкого загалу завдяки участі у роботах Ельйора Ішмухамедова «Ніжність» та «Закохані». Відтоді за ним закріпилося звання молодого інтелігента, який став героєм свого часу у сценічному середовищі.
Першою престижною відзнакою у колекції Родіона Нахапетова стала премія Всесоюзного кінофестивалю 1968 року за найкращу чоловічу роль у фільмі «Пароль не потрібен». Прагнучи розширити свою кваліфікацію, він вступив на режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії. Під час навчання сценічний діяч зняв такі короткометражні роботи, як «Пам’ятаєш?» та «Вино з кульбаб». Здобувши другу вищу освіту, він випустив свій дебютний повнометражний фільм «З тобою і без тебе» у 1973 році. Через 2 роки чоловік представив його на Міжнародному кінофестивалі у Сан-Франциско.
Водночас Родіон Нахапетов вперше з’явився на кіностудії імені Олександра Довженка під час знімання фільму Юрія Іллєнка «Мріяти й жити». Згодом українська сцена також привітала його під час гри у «Стрибку» Миколи Малецького та «Ранковому шосе» Валерія Федосова. У 1974 році він одружився з акторкою та кінорежисеркою Вірою Глаголєвою, яка брала участь у його подальших роботах. У 1975 році другою режисерською стрічкою сценічного діяча стала «На край світу», яка здобула Великий приз на III Міжнародному кінофорумі в Любляні. Після випуску фільму «Наприкінці ночі» у 1987 році він більше не знімав у Радянському Союзі.
Продавши останню роботу голлівудській кіностудії 20th Century Fox, Родіон Нахапетов переїхав до США у 1989 році. Оскільки стрічки режисера радянської школи не мали попиту за кордоном, йому вдалося укласти перший контракт лише у 1992 році. Для знімання запланованого фільму «Телепат» він зі своєю другою дружиною Наталією Шляпнікофф заснували кінокомпанію RGI Productions. У 2003 році Родіон Нахапетов повернувся у Росію, де продовжує акторську діяльність.
Визнання та значення сценічної діяльності Родіона Нахапетова
Акторська кар’єра Родіона Нахапетова охоплює майже 30 фільмів за його участю, серед яких «Серце матері», «Політ птаха», «Зараження» та інші. До того ж він продемонстрував свої режисерські здібності у 10 стрічках, зокрема «Не стріляйте у білих лебедів», «Про тебе», «Парасолька для наречених» тощо. За свою діяльність митець був нагороджений Державною премією СРСР, премією «Феміна», призом на Всесоюзному кінофестивалі телефільмів, статуеткою «Золота німфа» та іншими відзнаками.
