Дніпро виховав й випустив в доросле життя багато відомих людей. Однією з них стала людина, яка живе високими стандартами й бере від життя все найкраще. Вона підкорила Америку, падала на дно алкогольного жаху й змогла знов перемогти. Її доля мала багато небезпечних доріг, але вона їх успішно подолала. Це Оксана Баюл — перша олімпійська чемпіонка України.
Це єдина фігуристка, що поновила свою професійну кар’єру після хвороби — алкогольної залежності. Далі на dneprovskiye.info.
Життя в Дніпрі
16 листопада 1977 року народилася Оксана Баюл. Навчалась у звичайній школі, поруч був спортивний комплекс “Метеор”, куди мріяли потрапити всі однокласниці. Її мама була танцівницею й хотіла віддати доньку на балет, але через комплектацію дівчинка не пройшла тести. У 1982 році бабуся відвела Оксану на ковзанку. З 7 років в дівчинці почали помічати бійцівські якості. Каталась вона швидко, стрибала високо, падала сильно, але вставала з посмішкою. У 1987 році взяла участь у чемпіонатах СРСР, але вище 10 місця не піднімалась. Маючи характер лідера, перед початком змагань дівчина завжди дратувала конкуренток своєю ідеєю виграшу.
Тата вона не знала, бабуся й дідусь померли рано. А коли дівчині було 13 років не стало й мами. Іноді Оксана ночувала в роздягальні на ковзанці, готувала там собі поїсти.
Одеса в житті фігуристки
Дніпропетровському тренеру Оксани, Станіславу Коритеку, було запропоновано контракт у Канаді. І перш ніж поїхати, він розгледів талант дівчини й знайшов для себе заміну — Галину Змієвську, другим тренером став Валентин Ніколаєв, який запросив її кататись в Одесу. Треба було переїжджати в родину Галини, бо дівчина була сиротою, а це все стосувалось грошей. Тоді Віктор Петренко, володар олімпійського золота, вступився за Оксану, взявши на себе всі фінансові витрати. Дівчина віддячила золотом на чемпіонаті світу в Празі, їй було на той час 15 років. Про талановиту спортсменку з Дніпра тоді вже знали й за межами України.
Олімпійський комітет наполіг брати участь у 17-х зимових Олімпійських іграх у місті Ліллегаммері, Норвегія. Великих досягнень від Оксани не чекали, бо боротьба точилась між американками, які претендували на золото — Ненсі Керіхен та Тонею Хардінг. Їх супротив був настільки загострений, що чоловік Тоні попрохав знайомого розбити коліно суперниці. Попри травму та вийшла на лід, але там була і Тоня. Адвокати робили все, щоб у дівчини був шанс виступати, поклавши всю провину за напад на чоловіка.
Оксану ця історія не переймала, але за 2 дні до фіналу вона зіткнулася з фігуристкою з Німеччини, яка своїм ковзаном порізала їй ногу. Від удару українка впала й травмувала окістя й куприк, почалися болі в спині.
Інтриги важливого дня
25 лютого 1994 року настав вирішальний день. Спочатку невдало виступила Тоня. Далі була Ненсі, яка попри травму виступила бездоганно. Коли публіка ще їй аплодувала на лід вийшла Оксана. Потім зазвучала музика Чайковського, ніхто не знав, що 16-річній дівчині перед виступом кололи в ногу та спину. Її рухи були граціозні та красиві, без помилок. До закінчення лишалось 15 секунд й дівчина додала до програми каскад з подвійним тулупом.
Бали розділились, бо 4 судді віддали першість Ненсі, а ще 4 — Оксані. Переламним став бал за артистичність від Яна Хоффмана, німецького судді. Свій бал він віддав неперевершеній українці — Оксані Баюл. Дівчина від щастя плакала нестримно, вона була першою.
Олімпійський комітет не готувався до перемоги українки. Прапор був, а от запис гімну довго не могли знайти, хотіли замінити на гімн СРСР, але наша збірна не погодилась. Гімн врешті знайшовся і на п’єдестал зійшла перша українська зірка — Олімпійська чемпіонка, наймолодша чемпіонка у змаганні зимових видів спорту 16-річна дівчина з Дніпра Оксана Баюл.
Доля фігуристки
Далі життя Оксани складалось важко. З 1994 року вона працює у США, Лас-Вегас, за контрактом. Американці любили виступи українки, вона отримувала найвищі гонорари. Та дівчина не змогла витримати випробування славою. Колись на вечірці дівчина спробувала віскі, світ змінився, але Оксані завжди треба було більше. Вона робила наперекір, напивалася, вважала ще себе найкращою фігуристкою, але алкоголь спалив її колишні здобутки.
12 січня 1997 року її п’ятисотий “Мерседес” вилетів з дороги, врізавшись в дерево. Машина була розбита, в Оксани лиш зламані ребра й розбита голова, але в крові знайшли алкоголь. Її судили й забрали права на 3 місяці. Після вироку вона придбала таке саме авто й повернулась до свого звичайного життя.
З вечірок дівчину витяг її психолог й відправив в клініку. У 2005 році залежність була подолана й Оксана Баюл повернулась у професійний спорт. Виступала на приватних льодових шоу Європи та США, публікувала книги про себе.
Життя відомої спортсменки
Оксана Баюл все життя залишалася громадянкою України. З 2003 по 2010 рік приїжджала в рідний “Метеор” в Дніпро, щоб займатись з малими фігуристами. У 2009 році в Дніпрі була на чемпіонаті України з фігурного катання.
У 2010 році повернулась в Україну й хотіла відкривати школу фігурного катання. Стала студенткою Інституту фізичного виховання й спорту Національного педінституту ім. Драгоманова в Києві, але через проблеми з федерацією через 4 місяці повернулась в США. З 2014 року одружена й виховує доньку. Чемпіонка має Почесну відзнаку Президента України, нагороджена орденом “За заслуги” III ступеня й рідко дає інтерв’ю.