Дніпро славиться не тільки своєю славетною історією, а й відомими талановитими постатями, які зробили свій внесок в розвиток міського акторства. В Дніпрі є багато відомих акторів, одним з таких є В’ячеслав Довженко. Він є улюбленцем багатьох глядачів та потрібним в театрі. Далі на dneprovskiye.info.
Життя актора
Народився В’ячеслав Довженко у Дніпрі на Чечелівці. Коли йому було 1,5 року померла мама й тато виховував синів один. В житті актора ще були бабуся й дідусь, що мешкали в Запоріжжі, куди він їздив проводити канікули. Це були веселі місяці, прогулянки з друзями, природа й історії, що розповідала бабуся.
Актор згадував, що в школі вчився не досить добре й не мав зразкової поведінки. Коли він закінчив 9 класів, то всі почали думати, який життєвий шлях обрати. Тато пропонував професію залізничника, але неочікуваний випадок вирішив долю. Одного разу Славу навідав друг, що вчився в місцевому Театральному училищу, й попрохав поїхати з ним до училища забрати документи. Училище вразило молодого хлопця: там співали, репетирували, декламували, розмовляли, була якась невимушена атмосфера свята. Він зрозумів, що хоче вчитись саме тут.
В’ячеслав забирає документи із залізничного технікуму й відносить в училище. Тато на такі дії хлопця розлютився й не розумів його, але юнак рішення свого не змінив. Хлопцем зацікавилась викладачка лялькового відділення Олександра Самохвалова. Хлопець часто пропускав навчання і врешті постало питання про його відрахування. Тоді викладачка Лариса Іванівна Лугова запропонувала угоду. Він ходить на всі пари й сидить на першій парті, а вона його не питає й ставить трійку, якщо ні — відрахування.
Слава угоди не порушив, згодом йому стало цікаво вчитися, а потім зовсім влився в акторську професію. Він закінчив одночасно лялькове й драматичне відділення.
Робота актора
Після завершення навчання В’ячеслав трохи працював у Дніпропетровському музично-драматичному театрі імені Т. Шевченка, але розчарувався. Далі була пропозиція від режисера Михайла Овсянникова, який відкрив експериментальний ляльковий театр. Робота там дуже подобалась.
В лихі 90-ті роки актор спробував себе у підприємстві — робив та продавав пельмені, але швидко стало ясно, що це не його покликання. Він вирішує поїхати з Дніпра й обрав для себе Київ. Далі були пошуки себе, місця роботи та театру. Актор і співав, і на будівництві працював, а потім зустрівся зі старим другом Артуром Артеменьєвим, який запросив його до свого колективу.
В театрі столиці пройшла вистава “Чайка на ім’я Джонатан”, де Довженко мав роль Вожака й Чанга. Вистава пройшла з аншлагом у столиці й з нею колектив об’їздив багато міст. Ще одна цікава роль була у виставі “Діалог самців”, де його партнером був Михайло Жонін. За свою роль Довженко здобув призи міжнародних фестивалів “Підмосковні вечори”, “Добрий театр”.
Сім’я
В Києві Довженко зустрічає свою дружину Ксенію Башу, актрису театру ім. І. Франка. В них народилось 2 сини, але через 17 років пара розійшлась. Актор шукав розраду в театрі й спілкуванні з синами. Вони разом подорожують, організовують маленькі свята. Старший син теж мріє стати актором, а молодший про свої наміри не оголошує.
Кар’єра актора
У 2000 році його запросили в кіно “Молитва за гетьмана Мазепу”. Актор мав відображати образ у фантасмагоричній карикатурній формі. Прем’єра була у 2002 році на Берлінському міжнародному фестивалі. Критика виявилась вбивчою. В росії фільм не рекомендували, в Україні поклали на полицю. Актора дуже розкритикували, але його врятував театр, де він мав успіх.
Далі Довженко вступає в університет імені Карпенка-Карого на курс Костянтина Дубініна. У 2009 році отримує диплом “режисер драматичного театру” й отримав запрошення від Віталія Малахова до Театру на Подолі. То був складний час пошуків.
Після отримання театром нового приміщення на Андріївському узвозі, змінилась його репертуарна політика, ставили вистави на різні смаки, запрошували нових режисерів. Довженко працює у театрі на півставки, бо має багато ролей в кіно.
Кіно
Зніматись В’ячеслав почав з 2010 року. Найчастіше запрошують в серіали. 2016 році брав участь у 7 проєктах: “Майор і магія”, “Центральна лікарня”, “На лінії життя”, “Не зарікайся” та інші.
Найкращою стрічкою для себе Довженко вважає фільм “Кіборги. Герої не вмирають”. Кіно про оборону Донецького аеропорту під час війни на Донбасі. Актор згадував, що це була приємна робота, колектив був об’єднаний. Першими подивились фільм військові Маріуполя 26 листопада 2017 року. Далі прем’єри фільму були в 9 містах України. В прокат фільм вийшов в лютому 2017 року.
Глядачам дуже сподобалась роль Довженка в цій стрічці, бо його герой сильний, мужній, добрий. У 2018 році актор отримав премії за роль Серпня — “Кіноколо”, “Золота дзиґа” за “найкращу чоловічу роль”.
Також актор часто змінює амплуа, бо йому до снаги як характерні, так і драматичні ролі. Наприклад, за персонажа Андрія у комедії “Свінгери” друзі жартома називали його “секс-кіборгом”. Серед стрічок недавнього періоду відокремлюються 2 стрічки — “Інший Франко” та “Будинок “Слово”.
У березні 2019 року В’ячеславу Довженку присвоєно звання Заслуженого артиста України. Він філософськи ставиться до таких відзнак, має власні погляди стосовно реформування кінематографічної галузі, його полюбляють журналісти.