Зубова Валентина Дмитрівна народилася 19 липня 1935 року в селі Чаплі, Дніпропетровської області. Сучасному читачеві мало знайома письменниця, поетеса і прозаїк, яка у своїх творах відображала реалії українського села, важку щоденну працю мешканців та їхню любов до землі. Дізнаємося більше про життя і творчість митця слова з Придніпров’я. Далі на dneprovskiye.info.
Тема землі прославлена багатьма українськими письменниками
На безкрайніх теренах Наддніпрянщини, де розкинулися благодатні поля й шуміли віковічні ліси, народилися твори, що оспівують гімн трудівникові землі.
Для українця земля – це не просто ґрунт під ногами. Це душа, коріння, історія, втілена в кожному колоску пшениці, в кожній стиглій ягоді. Вона – жива, натхненна, що дарує життя і потребує турботи.
“Земля – мати наша”, “Земля – годувальниця” – це не просто слова, а відображення глибинного зв’язку людини з рідним краєм.
Віра в землю – це не сліпа містика, а усвідомлення взаємозв’язку між працею і плодами, між щедрістю природи і благополуччям людини. Погляд у майбутнє нерозривно пов’язаний з образом родючої ниви. Від її щедрості, від невтомної праці хлібороба залежить процвітання всього суспільства.
У кожному слові, присвяченому землі, звучить гімн людині, чия невтомна праця творить дива на благодатній ниві Наддніпрянщини.
Безсмертні творіння про землю і людину, яка невпинно трудилася на ній
Образ землі та людини, чия невтомна праця прикрашає її, пронизує багато творів українських майстрів слова. Від безсмертних творінь фольклору до прози Василя Стефаника, Ольги Кобилянської, Олександра Довженка, Василя Симоненка та інших – тема села нерозривно пов’язана з темою душі народу.
У цьому ж ряду блищить ім’я Валентини Дмитрівни Зубової. Вона не просто малює реалістичні картини сільського життя, а й скрупульозно досліджує його глибинні протиріччя.
Виснажлива праця – основа життя на селі. Але чи так вона здатна ощасливити людину? Чи дає вона їй відчуття повноти життя, реалізації своїх можливостей? Або ж, навпаки, забирає час, сили, відриває від сім’ї, дітей, знебарвлює життя?
І, нарешті, головне питання: невже тільки на невсипущій праці людей села тримається наша українська земля?
Валентина Зубова не дає однозначних відповідей. Вона запрошує читача до роздумів, до пошуку відповідей, до усвідомлення цінності та складності життя на землі.
Роман Валентини Зубової “На довгій ниві”: оригінальний художній світогляд
Роман “На довгій ниві” – гімн трудівникові та його землі. У 1960-ті роки Валентина Зубова своїм романом відкрила завісу над унікальним світоглядом людини праці.
Яскрава, самобутня мова твору, пронизана народною лексикою, малює живі картини життя на селі. Земля-страждалиця, змучена війною і невтомною працею, стає одним із головних героїв роману. На противагу їй – гімн людині, чия невтомна праця, віра і надія дають сили рухатися вперед.
У чому ж секрет притягальної сили роману?
По-перше, це не просто історія про життя села. Це глибокий роздум про долю людини, про її зв’язок із землею, про цінність праці та силу духу. По-друге, Валентина Зубова володіє рідкісним талантом – створювати живі образи, що запам’ятовуються. Її герої – не просто люди, це втілення найкращих рис українського характеру: стійкості, працьовитості, доброти й оптимізму.
І, нарешті, мова роману. Соковита, образна, вона занурює читача в атмосферу українського села, дає змогу відчути його ритм, його красу і його проблеми.
Життя і творчість Валентини Зубової
На жаль, інформації про життя і творчість Валентини Зубової збереглося дуже мало. Частина її робіт, опублікованих у періодиці, втрачена. Вона працювала редактором у газеті “Енергетик”, проте вивчити її публікації поки що не є можливим через повномасштабне вторгнення і військові дії на території України.
Але це не применшує цінності її роману “На довгій ниві” – твору, який по праву посідає своє місце в історії української літератури.
Валентина Дмитрівна народилася 19 липня 1935 року в родині колгоспників у селі Чаплі, Дніпропетровська область. Народившись у простій селянській родині, Валентина з юних років пізнала ціну сільській праці. Вона з трепетом ставилася до роботи хліборобів, черпаючи натхнення в їхній нелегкій, але благородній справі. У період з 1954-го по 1958-й роки навчалася в ДДУ на філологічному факультеті.
У 1954-му році, будучи студенткою філологічного факультету Дніпропетровського державного університету, Валентина Зубова у складі делегації від області вирушила на республіканську нараду молодих письменників. Серед учасників були такі відомі в майбутньому імена, як Дмитро Демерджі, Леонід Золота, Григорій Кулеба і Дора Титаренко.
Після закінчення університету Валентина повернулася в рідне село, де в рідній домівці написала свої перші оповідання та повісті. Згодом вони були опубліковані в журналах “Вітчизна”, “Дніпро”, “Україна”, а також в альманахах “Слово молодих” і “Вогні Придніпров’я”.
Дебютом Валентини Зубової як поетеси став вірш, опублікований у “Літературній газеті” 1954-го року. Ліричні вірші про кохання, що увійшли до альманаху “Известия Приднепровья” (1955-й рік, випуск №5), стали свідченням багатогранності її таланту.
Варто зазначити, що:
- Валентина Зубова – член Спілки письменників України з 1963 року.
- Вона авторка понад десяти книжок прози та поезії.
- За свою творчу діяльність вона була удостоєна багатьох літературних премій.
- Валентина Зубова – яскрава представниця української літератури. Її твори, пронизані щирістю та любов’ю до рідної землі, назавжди залишаться в серцях читачів.
Валентина Зубова дебютувала 1959-го року зі збіркою віршів “Джерело”, яка одразу ж привернула увагу читачів і критиків. 1969 року в журналі “Вітчизна” було опубліковано її роман “На довгій ниві”, який викликав неабиякий резонанс і продемонстрував оригінальне художнє бачення авторки.
Роман був тепло зустрінутий громадськістю і 1981 року вийшов окремим виданням. Крім роману, Зубова також написала повість “На березі життя”.
Валентина Зубова активно працювала в журналістиці, зокрема, в багатотиражній газеті “Енергетик” Придніпровської ДРЕС.
З 1970-го по 2004-й рік вона була членкинею Національної спілки письменників України, залишивши після себе багату літературну спадщину.
Прообрази головної героїні роману “На довгій ниві”
Питання про те, хто став прообразом головної героїні роману “На довгій ниві”, залишається відкритим.
З одного боку, в деяких джерелах, включно з газетами 1960-х-1970-х років і книжкою “Трудова слава Дніпропетровщини” (2013-й рік), ідеться про те, що прообразом послугувала Марфа Іванівна Половинка – Герой Соціалістичної Праці, лауреат Державної премії СРСР 1977 року. Автор роману познайомилася з нею 1981-го року.
З іншого боку, роман було вперше опубліковано 1969 року, за 12 років до знайомства з Марфою Половинка. Це дає змогу припустити, що під час створення образу головної героїні Зубова надихалася образом своєї матері.
Варто зазначити, що існує плутанина і в назві твору. У деяких джерелах вона згадується як “На добрій ниві”, але загальноприйнятим є варіант “На довгій ниві”.
Важливо зазначити, що прообразом головної героїні роману “На довгій ниві” могла бути як реальна людина, так і збірний образ. Незалежно від того, ким був натхненний образ головної героїні, роман “На довгій ниві” залишається цінним твором, присвяченим праці людей на землі.