Чимало талановитих співаків і музикантів подарувало України місто Дніпро. Серед них – і Валентина Іванівна Коваленко, чий голос критики називали одним із найкращих сопрано в Україні. Вона увійшла до “Енциклопедії сучасної української культури”, як головна солістка Дніпровського театру опери та балету, яка могла виконувати різні партії. Навіть розраховані на інший тембр голосу. Аїда, Ярославна, Тоска, Леонора, Тетяна, Джоконда, Одарка – чимало образів створила вона на сцені рідного театру. Далі на dneprovskiye.info.
Дебют молодої співачки
Валентину Іванівну називають представницею покоління, яке сформувало своїми зусиллями й талантом Дніпровський театр опери та балету. Народилася вона в травні 1946 року в селі Йосипівка Магдалинівського району, з 2020 року його перейменували в Новомосковський. З дитинства обожнювала співати і мріяла про сцену. Талановита дівчина поступила до Московської консерваторії імені Чайковського, у 1974 році отримала диплом.
Одразу ж повернулася до рідного міста, де влаштувалася до Дніпровського театру опери та балету, протягом кількох десятків років виконувала весь провідний репертуар сопрано. А вперше вийшла на сцену в опері “Князь Ігор”. Критики високо оцінили епічне звучання оркестру та хору, виразні декорації, чудову хореографію “Половецьких танців”. Високу оцінку дали й майстерності солістів, зокрема, молодій співачці Валентині Коваленко, яка виконувала партію Ярославни. Вистава мала величезний успіх, оплески того вечора довго не вщухали.
Вистави та жіночі ролі Валентини Коваленко
В творчому житті пані Валентини було чимало цікавих творчих знахідок, за роки роботи в театрі вона виконувала понад 25 ведучих партій у виставах класичних та сучасних композиторів. Блискуче впоралася з ролями Тетяни з “Євгенія Онєгіна”, Маргарити з “Фауста”, Елеонори з “Трубадура”, графині Альмавіва з “Весілля Фігаро”. Чудово передавав її голос нюанси душевних хвилювань Аїди, темперамент Одарки в “Запорожці за Дунаєм”. Критики називали елегантними й дотепними Розалінду та Сільву у виконанні Валі Коваленко.
А ще ж були Ганна Главарі з “Веселої вдови”, Ліза з “Пікової дами”, Марія з “Мазепи”, Саффі з “Циганського барона”, Шура з “Прапороносців”… У 2021 році в інтерв’ю з Лесею Задорожною у випуску “Ya.ru.video.preview” Валентина Коваленко зазначила: “Я розумію так: ти не сама, у тебе – Він. Голос. Той, що дали мама й тато та Господь. І дали не для тебе, а щоб ти віддала. Бо ти – провідник, маєш дарувати людям радість. Немає нічого вищого за мить, коли поєднуєшся з диригентом: люфт-пауза, тривалість фермати. Поєднується у вертикалі небо та земля, і диригент дихає разом із тобою, живе з тобою. Ось так я сприймаю й інакше не можу. Гадаю, що ми – божевільні, інакше не співали б. Ми – інші. І нас не всі можуть зрозуміти”.
Найбільш пам’ятні ролі
Найскладнішим випробуванням Валентина Коваленко вважає свою участь у зйомках фільму-вистави за оперою Данькевича “Богдан Хмельницький”. Це був проєкт від кіностудії імені Довженка, робота в постановці Дніпровського театру опери та балету отримала згодом Державну премію імені Шевченка. Кінорежисер поставив Валентині дуже складну задачу: зіграти 2 ролі, протилежно різні за характером та віком. Коваленко мала виконати партію чарівної Гелени – дружини Хмельницького і – старої Варвари, яка викрила підступи польської красуні. Із завданням молода актриса впоралася, її талант, самовіддачу високо оцінили і колеги, і глядачі.
Віхи творчого шляху
А ще Валентина Коваленко була солісткою ансамблю “Козацькі шляхи”, членом творчого об’єднання “Мистецька нива Валентин” Будинку мистецтв. У 1978 році талановитій співачці присвоїли звання Заслуженої артистки УРСР. Її любили глядачі, цінували режисери, преса називала Валентину “примадонною з Магдалинівки”. Жінка не бачила свого життя без сцени. “Моє життя – це пісня, – неодноразово казала вона, – без пісні я помру. Тому згодна співати навіть без оплати своєї праці”. У 1999 році Коваленко стала Народною артисткою України, чим пишається заслужено.
У травні 2019 року відбувся бенефіс пані Коваленко, привітати її зі святом зібралося чимало гостей, виступали народний артист України Володимир Гаркуша, хор під керівництвом Заслуженого діяча мистецтв України Валентина Пучкова-Сорочинського, гість з Італії Ауреліо Гримальді і багато інших видатних діячів мистецтва. Пізніше, у 2021 році, в бесіді з Лесею Задорожною на каналі “Ya.ru.video.preview” Валентина Іванівна відзначила: “Прийшов час молодих. Ми, стара гвардія, можемо щось підказати, розказати. Нас дуже мало, на жаль, залишилося. Але й тільки. А спів – це ж не ґудзик пришити. Це особливий стан душі. Треба завжди залишатися дуже наполегливою та вимогливою до себе, не лінуватися відшліфовувати кожен рух перед дзеркалом, напрацьовувати м’язову пам’ять. І тоді успіх не забариться”.
Своє життя Валентина Коваленко присвятила сцені та глядачам, ніколи не шкодувала ані часу, ані душевних сил. Тож не дивно, що й у 2024 році вистачає шанувальників її таланту, записи жіночих партій у виконанні Коваленко нараховують сотні завантажень із музичних сайтів. Не забули талановиту співачку і в рідному селі Йосипівка, там вдячні земляки відкрили її музей.