Щодня через наші руки проходять десятки монет різного номіналу. Ми розраховуємося ними в транспорті, магазинах чи просто складаємо у скарбничку, навіть не підозрюючи, що тримаємо справжній скарб. Українська гривня, попри свою відносно коротку історію, вже має чимало нумізматичних “родзинок”, за якими полюють колекціонери не лише в Україні, а й за кордоном. За деякі монети готові заплатити десятки тисяч гривень: як виглядають копійки — це питання, яке варто вивчити детальніше, адже ціна звичайної на вигляд монети може перевищувати її номінал у тисячі разів. Далі на dneprovskiye.
Чому звичайні гроші стають коштовностями?
Для пересічного громадянина цінність монети визначається цифрою, викарбуваною на реверсі. Однак для нумізмата вартість формується зовсім іншими факторами. Найголовніший з них — тираж. Чим менше монет було випущено у певний рік, тим вищою буде їхня ціна на аукціонах. Іноді Національний банк України випускав лімітовані серії для колекційних наборів, які випадково потрапляли в обіг.
Другий фактор — матеріал та особливості карбування. На зорі незалежності, у 1992–1996 роках, монети карбувалися на різних монетних дворах (в Італії, а згодом — у Луганську). У цей період відбувалося багато експериментів з металами, штемпелями та гуртом (ребром монети). Саме ці “пробні” варіанти сьогодні коштують найдорожче.
Брак як ознака унікальності
Парадоксально, але в нумізматиці дефект виробництва не знижує, а навпаки, підвищує вартість виробу. Ідеально викарбувана монета — це стандарт, а монета з помилкою — це унікальний екземпляр. На що варто звертати увагу, перебираючи дріб’язок:
- Поворот аверсу щодо реверсу. Візьміть монету двома пальцями за верх і низ, а потім переверніть її горизонтально. Якщо зображення на звороті перевернуте під кутом (на 90 або 180 градусів), ви знайшли рідкісний екземпляр, відомий як “розворот штемпелів”.
- Гладкий гурт. Якщо монета номіналом, наприклад, 50 копійок або 1 гривня має бути з насічками, але її ребро абсолютно гладке — це може бути технологічний брак, який високо цінується. Однак остерігайтеся підробок, де гурт спиляно механічно.
- Подвійний удар. Іноді штемпель вдаряє по заготовці двічі, через що зображення “двоїться”. Такий брак видно неозброєним оком і він значно додає вартості.
- “Інпуз” або залипання. Це коли на одній зі сторін монети відбивається дзеркальне зображення іншої сторони. Таке трапляється, коли готова монета застряє у штемпелі.
Різновиди штемпелів: диявол криється в деталях
Найскладніша частина нумізматики — це розрізнення штемпелів. Найдорожчі українські копійки часто зовні майже не відрізняються від звичайних. Різниця може бути мікроскопічною: товщина тризуба, форма листя калини, кількість ягід у гронах або шрифт літер.
Наприклад, легендарні 10, 25 або 50 копійок 1992 року мають безліч різновидів. Найціннішими є ті, де тризуб має потовщений середній зуб, а ягоди калини більші за звичайні або розміщені в нетипових комбінаціях. Також звертайте увагу на форму одиниці в даті — вона може бути з “хвостиком” або без нього. Для ідентифікації таких нюансів колекціонери використовують спеціальні каталоги, де кожен тип штемпеля має свою класифікацію (наприклад, 1АА, 2БАм тощо).
Магнітні та немагнітні сплави
Ще один простий спосіб перевірити монету — використати магніт. Стандартні монети певних років виготовлялися з конкретних сплавів (латунь, алюмінієва бронза, нержавіюча сталь). Якщо ваша монета має нетипові магнітні властивості для свого року випуску — це привід відкласти її для детального огляду.
До прикладу, 10, 25 та 50 копійок перших років випуску зазвичай виготовлялися з жовтої латуні та не притягувалися магнітом. Але існують рідкісні екземпляри з магнітної сталі, покриті латунню або міддю (“англійське карбування”), або ж експериментальні монети зі срібла, алюмінію чи інших металів. 2 копійки 1993 року з алюмінію — це взагалі одна з найбажаніших знахідок для будь-якого українського нумізмата.
Як правильно зберегти та оцінити знахідку
Якщо вам пощастило знайти монету, яка здається рідкісною, головне правило — не нашкодити. Найпоширеніша помилка початківців — намагання “помити” монету до блиску за допомогою зубної пасти, кислоти чи абразивів. Це фатальна помилка, яка миттєво знищує колекційну вартість, перетворюючи раритет на шматок металу (стан “cleaned”).
Колекційна монета цінується за “патіну” — природний наліт часу. Якщо монета брудна, її можна лише легенько промити в теплій мильній воді та промокнути (не терти!) м’якою серветкою. Зберігати такі знахідки слід у спеціальних холдерах або капсулах, щоб уникнути контакту з вологою та жиром з пальців.
Для точної оцінки вартості не варто покладатися лише на дошки оголошень, де ціни часто беруться зі стелі. Краще звернутися до профільних форумів нумізматів або спеціалізованих аукціонів (наприклад, Violity). Там експерти допоможуть визначити штемпель, реальний стан монети та її ринкову ціну на поточний момент. Пам’ятайте, що уважність до дрібниць може принести вам несподіваний і приємний прибуток.