Султан Сабурович Рахманов – важкоатлет, чемпіон Європи, чемпіон світу, Олімпійський чемпіон. На жаль, сучасна молодь майже зовсім не знає видатного спортсмена з Дніпра, який підкорив світ. Султан Рахманов, попри свої феноменальні досягнення у спорті, мав ще й статуру Геракла. Його по праву можна назвати найм’язистішим штангістом своїх часів. Також важковаговик занесений у Книгу Рекордів Гіннеса, як найсильніша людина планети. Султан Сабурович родом з Узбекистану, але більшу частину життя провів у Дніпрі. І навіть отримав звання “Почесний громадянин міста”. Далі на dneprovskiye.
Дитинство майбутнього чемпіона Султана Рахмана
Мати Султана народилася на Дніпропетровщині, але його дитинство пройшло в Узбекистані, адже там народився його батько. Батько Султана все життя пропрацював водієм, а з матір’ю познайомився під час війни. Вона працювала лікарем в тилу, адже закінчила медичне училище.
У 1966 році Султан Рахманов закінчив 8 класів і переїхав з батьками на Батьківщину матері у Дніпро.
Ще в дитинстві Султан травмувався, тому одна нога в нього була коротше за іншу. Після завершення 9-го класу майбутній чемпіон разом поступив у фізкультурне училище. Разом з братом Рустамом він почав займатися у спортивних секціях.
Спортивна кар’єра Султана Рахманова
Тренером, з яким Султан Рахманов досяг блискучих результатів, був Едуард Павлович Бровко. Тренер був суворим у вихованні спортсменів, хоча до своїх підопічних він відносився, як до рідних дітей. Якщо його учень потрапив у біду, Едуард Павлович завжди прийде на поміч і ніколи не залишить сам на сам із проблемою.
Наприклад, коли у Султана Рахманова донька захворіла менінгітом, тренер привіз до дитини лікаря, одного зі світил медицини, професора Дзяка. На щастя, дівчинку вдалося врятувати. Це свідчить про душевність наставника. І таких моментів було безліч.
Неабияка працьовитість допомогла атлету досягти значних результатів у спорті. Султан стає переможцем Кубку Прибалтики 1976-го і 1978-го років. У 1976-му році Рахманов побив два рекорди піднявши 190 кілограмів ваги у ривку.
Також, у 1976-му році Султан Рахманов ставав чемпіоном Кубку Зірок світу у Лас-Вегасі. А у 1979-му році отримав Кубок важковаговиків у Токіо.
Проте Султан з дитинства мріяв стати Олімпійським чемпіоном. І він це зробив. Долати будь-які труднощі на шляху до перемоги – було у характері атлета. На одному з Чемпіонатів країни, який проводили у Дніпрі, Султан отримав травму ноги. Але він знав, що не має права підвести земляків. Тому Рахманов вийшов, незважаючи на біль, і переміг.
Крім того Султан був дуже товаристською людиною. У його кімнаті завжди збиралися спортсмени збірної, щоб весело провести час і відпочити після змагань. Команда дуже цінувала Рахманова.
Але через узбецьке походження спортсмена, його навіть не хотіли брали у збірну на Олімпіаду-1980. Тодішнє керівництво вважало, що першим має бути атлет слов’янської зовнішності, а Султан, максимум піде другим. Але успішний спортсмен показав вражаючий виступ на Олімпіаді. Він підняв штангу вагою 195 кілограм у ривку і вагою 245 кілограм у поштовху штанги. Чемпіона поздоровляли найвищі чини влади. А от у Дніпрі йому навіть подяку не виписали. Султан Рахманов мріяв отримати звання “Почесний громадянин міста” у Дніпрі і дуже засмутився, коли отримав відмову.
Найбільший рекорд Султан Рахманов показав у 1981 році-201 кілограм у ривку. Також атлета занесли у Книгу рекордів Гіннеса, як найсильніша людина того часу. За своє спортивне життя він встановив 14 національних рекордів, з них – 2 світових.
Життя після великого спорту
Після закінчення спортивної кар’єри займався громадською діяльністю.
З 2000-го року був Президентом Міжнародної асоціації ветеранів і інвалідів спорту. Він допомагав тим, хто потребував підтримки і втратив надію. Багато зробив для рідного Дніпра.
В останні роки життя Султан Рахманов багато хворів, мав багато проблем зі здоров’ям, а також мав досить велику зайву вагу і майже не ходив.
5 травня 2003 року Султан Рахманов помер від серцевого нападу. У нього залишилися син та донька.
У 2009 році, Султану Рахманову присвоїли таке омріяне звання “Почесний громадянин міста”, але вже посмертно.
