Дніпрянка Тетяна Бочарова стала відомою у квітні 2022 року, коли створила оригінальну галерею міфологізованих образів українців та українок. “Володарка огірків”, “Примара Києва”, “Матуся Соняшників” – лише кілька її малюнків із серії “Новітня міфологія України”. Всі сюжети дніпровська художниця Бочарова взяла з української реальності російсько-української війни. Завдяки особливій манері авторки у мережі вони набули неабиякої популярності. Далі на dneprovskiye.info.
Особливості українських казок
Тетяна обрала тему міфологізованих образів не лише через те, що у дитинстві захоплювалася українськими казками. А точніше, кмітливістю та хоробрістю героїв. До речі, дослідники зазначають, що колись казки були зовсім не милими. Їх переповідали не заради затишку чи розваг, а щоб дати дітям своєрідні інструкції до виживання у зашифрованому вигляді. Цікаво, що є герої українських казок, подібних яким ніде не зустрічається. Наприклад, Дівка-семилітка. котра врятувала батька, розв’язавши складні загадки пана.
Або Пан Коцький – кіт, якого господар кинув у лісі помирати. Але той не лише вижив, а й хитрощами здолав диких звірів і навіть одружився з лисичкою. Є й персонажі для тих, хто любить послухати щось страшненьке. Ноприклад, про Залізноносу Бабу – матір чорта, відьму з носом настільки довгим, що він майже волочився по підлозі. А Кобиляча Голова взагалі не вбачала компромісів: або нагороджувала за працелюбність, або з’їдала за лінощі. Без попереджень і дрібного шрифту.
Врода чи працьовитість?
У західноєвропейських казках сюжети інші. Зазвичай конфлікт крутиться навколо двох красунь – мачухи та сирітки. Саме цим відомі “Попелюшка” та “Білосніжка”. Так, у середньовічній Європі врода вважалася стратегічним ресурсом, який міг привабити багатого чоловіка. Але про романтику не йшлося. Річ у тім, що європейські дівчата не мали права успадковувати власність, тому єдиним способом забезпечити собі гідне життя було вдале заміжжя.
В українських казках оспівували не вроду, а працьовитість, чоловіки цінували вміння нареченої добре господарювати у полі й створювати затишок у хаті. Саме це казки називали запорукою вдалого шлюбу, прикладом тому – “Дідова дочка та бабина дочка”. Чому в Україні було інакше? А тому, що за звичаєвим правом існувала материзна – спадщина, яка передавалася за материнською лінією й належала виключно дівчині. Жоден чоловік не міг претендувати на посаг. Ця традиція брала початок ще з прадавніх часів і тривала аж до козацької доби.
Міфологія війни на папері
Всі ці образи систематизувала й трансформувала художниця з Дніпра Тетяна Бочарова. Сучасною героїнею одного з її малюнків стала смілива дівчина, яка на початку російсько-української війни примудрилася збити дрон банкою з консервованими овочами. Назва прийшла сама – “Володарка огірків”. Ну, а теми “Запорожець із Джавеліном”, “Примара Києва” та “Паляниця-Полуниця” знає кожен українець. Як і історію про циган зі викраденим у росіян танком. Ось такі вийшли у пані Тетяни найсильніші герої сучасних українських казок.
Героїня з Попасної, яка не злякалася війни
Історію 15-річної Лізи Чернишенко з Попасної Луганської області варто згадати окремо. Це трапилося у травні 2022 року: дівчина сіла за кермо авто й вивезла дорослих, серед яких були важкопоранені. Машина потрапила під обстріл росіян, проте Ліза продовжувала їхати, попри прострелені ноги. Згодом вона розповідала, що старші потребували термінової допомоги, могли втратити багато крові. Тому прийняла рішення, не вагаючись. Їхати довелося через міни, які були розкидані у шаховому порядку. Але вона змогла. Вчинок Лізи настільки вразив пані Тетяну, що вона одразу ж зробила дівчинку героїнею свого малюнку. Художниця зазначала: завжди захоплювалася цією здатністю української нації на справжні подвиги.
Уроки художниці Бочарової
Але є й тривожні теми, які Татьяна теж не обходила. Зокрема фейки, які спричинюють чимало бід у суспільстві. Є у неї й сатиричні сюжети про героїв сучасних українських казок, наприклад, малюнок гуся Крякена – “біологічної зброї, яка збиває ворожі літаки”. За словами Тетяни, її завжди приємно дивувала здатність українського народу блискавично створювати якісь міфологеми, символи, меми з будь-якої події. А от самі українці не вважають свої вчинки супергеройськими, для багатьох захисників подвиги фактично стали частиною бойових буднів. Волонтери, ЗСУ, територіальна оборона… Так що тем для малюнків у пані Тетяни чимало.
Пухнасті носії української мови
Не можна не згадати “словникотиків” – серію, без якої вже складно уявити творчість Тетяни Бочарової. Саме так художниця назвала пухнастих героїв своїх малюнків, створених на початку повномасштабної російсько-української війни. Ідея народилася не стільки з мистецького експерименту, скільки з уважного спостереження за тим, як країна змінилася після 24 лютого 2022 року.
Бочарова помітила просту, але дуже показову особливість: величезна кількість людей свідомо почала переходити на українську мову. Для когось це був перший досвід, для інших – повернення після довгих років перерви. Звісно, без помилок не обходилося. Тому й з’явилися “словникотики” – не як суворі мовні інспектори, а дружні помічники. Вони м’яко підказують, виправляють помилки й пояснюють складні моменти без осуду та зверхності.
Адже значно приємніше, коли тебе виправляє милий та пухнастий котик, якому хочеться довіряти. У цьому й полягає головний секрет серії: гумор і ніжність працюють краще за повчання. “Словникотики” не лякають помилками, а заохочують говорити, намагатися, вчитися. І поступово мова дійсно стає зброєю українців – живою й дуже ефективною.
Народні пісні у сучасних ритмах Тетяни Бочарової
Ця мисткиня не тільки малює, а й творить музику. І чесно зізнавалася журналістам: музикантки у ній – це одна половина, художниці – інша, а разом вони створюють “цілісну мене”. Особливо Тетяна любить вплітати народні пісні у сучасні ритми. І це не просто гра з мелодіями. Музикантка переконана: якщо українці живуть на своїй землі, то й музика зберігає код предків. Навіть коли співати джаз українськими мотивами, усе одно буде чути Україну.
Музика в обробці Тетяни перетворюється на енергію: ритм, рух, драйв. Взяти хоча б пісеньку “Комарики-дзюбрики”, яку співали майже всі українці у дитсадку. У джазовій версії варіант Тетяни підживлює та заряджає енергією. З перших днів війни всі записи вона робила самостійно, щоб зекономлені гроші віддати на донати. Для Бочарової мистецтво – це зброя. Вона переконана, що у кожного українця вона своя: перші воюють, другі – лікують, треті – годують. А її зброя – малюнки та музика, які підтримують, надихають і дають силу жити далі.
Настільна гра як креативна зброя
Тетяна Бочарова навіть почала обмірковувати новий проєкт – настільну гру. Ідея виникла як природний розвиток її творчості: чому б не зробити щось таке, у що можна грати всім: від маленьких до дорослих? І при цьому отримувати задоволення та перемагати. Мисткиня вже придумала правила й техніку гри, зробила малюнки для карток та ігрового поля. Але з реалізацією вирішила не поспішати.
Як творчість рятує Україну?
Для художниці важливо, щоб всі людські витвори не залишалися у забутті. Бо якщо вони припадають пилом у шафах, то втрачають свою силу. Адже навіть малюнки здатні стати зброєю чи ресурсом – тим, що приносить людям користь, допомагає здобути щось важливе. Свою ідею з міфологічними образами нових героїв українських казок у малюнках пояснила тим, що Україна – творча, натхненна країна, і це варто демонструвати не лише на батьківщині.
На думку Тетяни, навіть у найскладніших обставинах, які проживає з війною Україна, з’являються нові проєкти, пісні, малюнки, меми, вірші. Бочарова вірить, що мистецтво здатне не лише прикрашати світ, а й давати людям силу та наснагу. І якщо трохи фантазії, натхнення та сміливості закласти у малюнок чи мелодію, можна отримати потужне джерело підтримки для сотень тисяч людей. І не лише в Україні.
Джерела: