Правоохоронні органи Дніпра неперервно борються зі злочинністю і намагаються звести її рівень до мінімуму. Не дивлячись на те, деякі люди переходять межі дозволеного, порушують закон і шкодять суспільству. Попри це, порівняно з лихими 90-тими, злочинність у місті значно зменшилася. Проте біографія одного з кримінальних авторитетів 90-х Олександра Куркая вражає жорстокими сторінками. За навмисне вбивств його засудили до довічного ув’язнення. Але зловмисник все ще сподівається вийти на свободу і навіть охрестився та обвінчався у колонії. Також засуджений веде соціальні мережі і дає інтерв’ю журналістам. Далі на dneprovskiye.
Часи злочинності Олександра Куркая
У Дніпровській виправній колонії №89, під посиленою охороною з початку 2000 років відбуває покарання Олександр Куркай. До ув’язнення його ім’я на Дніпропетровщині викликало страх і часто з’являлося у місцевих кримінальних новинах. Злочинець мав прізвисько “Господа”. З початку 90-х років був лідером однієї зі злочинних спільнот. Також він вважав себе так званим королем кримінального світу Дніпропетровщини.
Банда Куркая не щадила нікого. Жертвами злочинного угрупування були як підприємці, інші кримінальні ватажки, так і звичайні пересічні громадяни.
Жорстокість Куркая не знала меж. Одного разу, щоб залякати свого “опонента”, він доручив відрізати голови трьом безхатькам. Потім відтяті голови підкинули під двері дружини одного з кримінальних авторитетів.
Тоді ж Олександр Куркай отримав вирок – довічне ув’язнення.
Шлях виправлення довічно ув’язненого
Тепер колишній “кримінальний король” Дніпропетровської області намагається не згадувати часи, коли вбивав та наводив страх на людей. Також засуджений звернувся до Бога і намагається переконати себе і всіх навколо, що покаявся. Так він навіть прийняв хрещення і обвінчався на території колонії. Жінкою “з волі”, яка обвінчалася з довічно ув’язненим стала дружина Куркая.
Куркай обвінчався у в’язниці
Вона була з ним ще в ті часи, коли колишній кримінальний авторитет був на свободі і наводив страх на всю Дніпропетровщину.
Протестантський пастор, який допомагає Олександру Куркаю стати на шлях виправлення, пояснює, що деякі в’язні лише вдають із себе вірян, щоб справити гарне враження на адміністрацію в’язниці і отримати певні послаблення при відбуванні строку. Але за словами настоятеля церкви, колишній ватажок бандитів, один з тих, хто дійсно покаявся в тому, що скоїв.
Куркай стає на шлях виправлення, віруючи в Бога
Послаблення в утриманні довічно ув’язнених і шанс вийти на свободу
Раніше, про привілеї для довічників не було і мови, вони спілкувалися з рідними сидячи за зачиненими гратами, до того ж лише 4 рази на рік по одній годині.
Наразі відбулися зміни. Тепер довічникам дозволяються короткочасні і навіть довгі побачення з рідними, а також дозволено здійснювати релігійні обряди. Також, довічно засуджені мають шанс вийти на свободу.
“Відсидівши” у в’язниці 20 років, довічно засуджений громадянин може просити про помилування. Для цього він має подати прохання до президента. Якщо засуджений отримає схвальну відповідь, то строк ув’язнення змінюється на 25 років. І після 25 років з моменту, коли офіційно почав діяти вирок суду, він має право бути вільною людиною.
Куркая можна назвати медійною особою у кримінальному світі. В процесі відбування покарання, він неодноразово давав інтерв’ю та написав свою книгу “З темряви у світло”.
Куркай називає довічно ув’язнених людей – “поховані заживо”. Протягом доби він знаходиться у камері і лише одну годину має на прогулянки та спілкування з рідними.
Куркай каже, що у в’язниці у нього відбулася переоцінка цінностей, і знаходячись у чотирьох стінах він навчився радіти вдиху та видиху, голосу рідних. Засуджений не жаліється на життя у в’язниці, але втім все ж сподівається, що одного дня зможе вийти на волю. Адже його чекає родина: дружина, донька, зять, онук і духовна родина.
Куркай зі співкамерником у в’язниці
Довічно засуджені, які відбувають покарання у в’язницях України налічують близько півтори тисячі осіб. І на утримання кожного з них, в місяць, з бюджету йде щонайменше 10 тисяч гривень. За роки Незалежності, в Україні президентом була помилувана лише одна людина. Майже повну відсутність актів помилування юристи пояснюють тим, що немає чітких критеріїв, для оцінки того, наскільки людина змінилася, і чи стала безпечною для суспільства.