Чи буває скромність талановитою? А чи може талант бути скромним? Ці дві якості людського характеру органічно поєдналися в художнику, про якого ми зараз розповімо. Народжений у звичайній сім’ї, він зміг досягти вражаючих успіхів у живописі завдяки наполегливості та силі духу. Цей працьовитий учень постійно малював, не випускаючи з рук олівця. Він був відданим чоловіком і батьком, який завжди підтримував свою дружину і вкладав всю душу у виховання дітей. Крім того, він був терплячим учителем, готовим передати свої знання тим, хто бажав їх опанувати. Але, можливо, найзворушливіше – це його постать ласкавого і доброго дідуся, до якого тягнулися дитячі душі. Далі на dneprovskiye.info.
Раннє дитинство майбутнього художника
Сім’я Фектістових мешкала за межами України – на півдні Казахстану, місто Казалінськ. В’ячеслав Фектістов народився 17 квітня 1937 року і дитинство майбутнього художника припало на важкі воєнні роки. Батько пішов на фронт, а мати з чотирма дітьми на руках вижили тільки завдяки корові та баштанній ділянці. Юний В’ячеслав пішов до школи у 8-річному віці, а малювати – у 5. Першою картиною юного таланту було зображення солдата, який лежить на землі з розкинутими в різні боки руками, а над його узголів’ям горить свічка.
Надзвичайно важкі умови життя залишили незгладимий слід на всю подальшу долю художника. В’ячеслав був чутливою та вразливою дитиною, а неповторна краса навколишньої природи надихнула взяти до рук олівець. Здобуваючи шкільну освіту, Фектістов вирішив відвідувати й уроки образотворчого мистецтва. Вчителем гуртка був юний художник Павло Природін, найкращий учень викладача і керівника Самакарданського художнього училища Павла Петровича Бенькова.
Лише кілька занять з малювання знадобилося юному В’ячеславу, щоб усвідомити своє покликання в житті. Відтоді він зрозумів, що більше не зможе жити без малювання. Після 7-го класу В’ячеслав вступає до Ташкентського художнього училища, яке завершує з відзнакою. Наступним етапом для Фектістова був вступ до Ленінградського державного академічного інституту живопису, скульптури та архітектури ім. Іллі Рєпіна, де навчався у творчій майстерні професора-керівника Євсея Євсійовича Моїсеєнка.
Приступаючи до написання картини, В’ячеслав завжди дотримувався правила: нічого не може бути зображено на полотні просто так; все повинно бути впорядковане в єдиному внутрішньому русі. Завершував навчання Фектістов у 1964-му році з дипломною роботою “Турксиб”, яка здобула доволі високі оцінки не лише серед викладачів академії, а й стала популярною далеко за межами рідного краю. Художник на картині “Турксиб” зобразив вершників на конях і верблюдах, які поспішають побачити перший потяг в азійських степах. Картину Фектістова друкували на перших шпальтах відомих в ті часи газет і журналів: “Зміна”, “Вогник” та багатьох інших.
Після завершення навчання Фектістов повертається до Казахстану, де одружується і обіймає посаду голови правління обласної спілки художників Казахської РСР.
Переїзд до Нікополя, Дніпропетровська область
Знаковим для Фектістова став 1975-й рік. Молода сім’я переїжджає в Україну, де на неї чекає нове життя, проте любов до мистецтва, талановита скромна натура і відповідальність були колишніми.
Місцева влада Нікополя запросила молодих художників із Середньої Азії – В’ячеслава Фектістова, Миколу Галичину та Василя Каркоцу очолити виробничо-художні майстерні, організовані на базі Дніпропетровського художнього фонду. Відтоді Нікополь почав відлік, коли регіон став наповнюватися справжнім мистецтвом.
В’ячеслав Васильович Фектістов залишив свій слід у світі мистецтва, написавши безліч різнопланових творів на різні теми, що хвилювали суспільство. Його художня палітра різноманітна: від зображення козацтва, подій Другої світової війни і наслідків Чорнобильської трагедії до пейзажної лірики, натюрмортів і еротичних етюдів. Портрети великих композиторів і письменників, створені ним, захоплювали глядачів, прикрашаючи не лише освітні та культурні заклади міста. Частина цих творів перебуває в приміщеннях міністерств культури України, Росії, Казахстану, а також у Дніпропетровському художньому та Нікопольському краєзнавчому музеях.
Художній почерк, що змінився з переїздом на Дніпропетровщину
Творчі напрацювання, створені В’ячеславом Фектістовим в українському періоді, мають свої особливості порівняно з творами, написаними ним в Азії. Ці роботи пронизані особливим баченням і надзвичайною чутливістю. Митець був справжнім народним творцем, і його любов до Нікопольщини та її мешканців відображена в творах. Він переживав із ними трагедію на Чорнобильській АЕС, і його картини на цю тему є молитвою про милосердя, зверненою до всього живого на Землі. Народившись у родині атеїстів, Фектістов став художником від Всевишнього. Церкви, зображені ним на полотнах, величні й білосніжні, а старовинна Свято-Знам’янська церква в старій частині міста постає перед глядачем з особливою ніжністю і любов’ю.
Проживаючи в Україні, Фектістов активно брав участь у багатьох республіканських та обласних художніх виставках. Перша персональна виставка збіглася з 50-річним ювілеєм митця у 1987 році, а місцем проведення став Нікопольський державний краєзнавчий музей.
Щедрість душі та любов до класичної музики
В’ячеслав Фектістов – засновник мистецьких творчих майстерень у Нікополі, відомий майстер живопису, Член Національної спілки художників України. Крім того, митець завжди терпляче і з великою наснагою ділився знаннями з молодим поколінням митців.
В’ячеслав Васильович був відданим шанувальником не тільки живопису, а й класичної музики, яку він глибоко розумів і часто насолоджувався. Сергій Прокоф’єв і Джузеппе Верді займали особливе місце серед його улюблених композиторів, а опера “Отелло” була його улюбленим твором. Крім того, джазова музика справила значний вплив на художнє бачення майстра. Серед його творчих робіт особливо виділяється картина-абстракція “Олексій Козлов”, створена під враженням від джазових композицій у виконанні відомого саксофоніста Олексія Козлова.
Смерть і спадщина художника
У 2003-му році на 66-му році життя талановитий художник В’ячеслав Васильович Фектістов покинув світ, залишивши нащадкам і всім шанувальникам величезний творчий доробок… а це понад 1000 картин.
У роботах В’ячеслава Фектістова простежується тема руху природи, оживає портретне життя, виникають внутрішні переживання в еротичних композиціях. Занурюючись у світ його робіт, неможливо встояти: вони володіють дивовижною глибиною, повнотою і водночас запрошенням завершити зображене уявою. Великий художник, володіючи майстерністю академічного живопису, ніколи не обмежувався копіюванням, прагнучи передати внутрішній світ людини максимально точно. Розкриваючи таємниці людської душі та переживаючи її події, він досягав своєї мети.
Своїм дітям, онукам, а особливо синові Ярославу, В’ячеслав Васильович був не тільки турботливим батьком, а й наставником, натхненником і зразком творчості. Старшому поколінню нікопольців добре знайома творчість Фектістова, які згадують його з теплотою, ділячись спогадами про побачені картини.