Органна музика в Україні – царина обраних, де кожен виконавець самостійно піднімається до вершин духовного звуку. В Україні налічується 137 органів, але справжньої ансамблевої гри – обмаль. Ще рідше орган звучить у супроводі оркестру. Лише один заклад вищої освіти в Україні готує музикантів-органістів – клас професорки Галини Булібенко у Київській національній музичній академії імені Петра Чайковського. Далі на dneprovskiye.
Саме тут здобула освіту заслужена артистка України, солістка Дніпропетровського будинку органної та камерної музики Надія Юрійчук. Вона – єдина українка, яка мала честь виконувати меси у величному соборі Нотр-Дам де Парі та у серці католицького світу – Соборі святого Петра у Ватикані. Там, у стінах європейських святинь, гідно прозвучала українська школа органного мистецтва.
Любов, що виросла з дитячої мрії
Надія народилася в сім’ї, де царювала музика: мати викладала фортепіано, а батько настроював інструменти, і робив це вміло та з натхненням. Ключовим моментом для майбутньої музикантки стала подія, яка назавжди закарбувалася у пам’яті – встановлення нового органа німецької фірми “Sauer” у Дніпропетровську. П’ятирічна Надійка була поруч, коли батько оживив інструмент, і одразу ж закохалася у музику, прийняла рішення, що гратиме тільки на ньому.
Перші уроки фортепіано Надія отримала вдома від мами. Згодом вступила до Центральної музичної школи при Дніпропетровському музичному училищі, де навчалася у талановитої педагогині Лариси Компанієць. Ця викладачка була не лише майстром своєї справи, а й глибоко вірянкою. Її любов до музики виховувала, надихала, спрямовувала, а важливим постулатом був принцип, що добро врятує світ. Ці слова у майбутньому стали внутрішнім стрижнем та світоглядом Надії. На 4 курсі музучилища дівчина остаточно переконалася, що орган – не лише дитяче захоплення, а й її доля.
Сходження звуком
До Національної музичної академії України імені Чайковського Юрійчук вступила, отримавши найвищий бал на іспиті. Пізніше вона згадувала, що то був початок напруженої, але захопливої праці у класі професорки Галини Булібенко. Цей час став для неї не лише навчанням, а й гартом духу. До закладу приїздили викладачі з Німеччини та Нідерландів, проводили майстер-класи. Дівчина намагалася взяти максимум від занять. Щомісяця поверталася до Дніпра з концертами.
Під час одного з таких виступів талановиту музикантку помітив професор Російської академії музики імені Гнесіних Олександр Фісейський. Він запропонував продовжити навчання у нього, і Юрійчук погодилася. Щороку вони вирушали до Німеччини в органні тури, дівчина знайомилася з найвеличнішими інструментами Європи, вчилася у корифеїв європейської органної школи. Ці подорожі не лише дали необхідну техніку, а й подарували відчуття простору та часу у музиці.
Зоряною стежкою: успіхи та визнання
У 2005 році Надія Юрійчук здобула звання лауреатки Першого національного конкурсу органістів “Королівські аудієнції”, у 2009 році – диплом і спеціальну відзнаку за найкраще виконання творів Олів’є Мессіана на Міжнародному конкурсі “Soli Deo Gloria”. Ще через 3 роки стала лауреаткою премії імені Штогаренка. З 2010 року почала викладати у Дніпропетровській консерваторії імені Глінки, стала доценткою кафедри. Стажувалася у Франції, Німеччині, Нідерландах, Швейцарії, Литві – всюди, де звучить орган.
Важливою віхою у творчій кар’єрі української органістки Надії Юрійчук стали потім сольні концерти в Італії, Франції, Німеччині, Чехії та країнах Балтії. Вона не лише виконувала класичний репертуар, а й шукала нові формати взаємодії з публікою. Результатом цих пошуків стали авторські проєкти “Подорож у часі” та “Бах крізь століття” – інноваційні перформанси, де звучання органа поєднувалося з флейтою Пана та супроводжувалося лазерною анімацією. Пані Надія прагнула сформувати багатовимірний мистецький досвід на межі музики, світла та простору, і їй це вдалося.
Відчуття вічності у Римі
Одна з найважливіших подій у житті Надії трапилася під час Міжнародного фестивалю у столиці Італії. Юрійчук отримала особисте запрошення на зустріч від головного органіста Ватикану та голови журі конкурсу “Soli Deo Gloria” Джанлуки Лібертуччі. Спершу очікувала звичайної розмови або екскурсії, але Лібертуччі попросив її прихопити з собою ноти. У закритих коридорах, зазвичай недоступних для туристів, Надії запропонували взяти участь у церковній службі як органістці. Одразу після цього відбувся її сольний виступ, який завершила відома “Токата” Шарля-Марі Відора. Для Надії Юрійчук це стало поворотним моментом у житті, вона пізніше казала, що після виступу почала сприймати орган не лише як інструмент, а й як живий голос внутрішнього світу.
Органна імпровізація на Великдень у Нотр-Дамі
Другим подарунком долі стала поїздка до Франції. Це було майже випадкове відрядження, бо Париж планувався як проміжна зупинка на шляху до Діжона, де музикантка мала давати концерт. Дніпрянку запросили на Великодню месу, у головному нефі храму за органом був один з найвідоміших органістів світу та офіційний титуляр Нотр-Дам Олів’є Латрі. Невдовзі до нього долучився композитор Тьєррі Ескеш. Їхня імпровізація у чотири руки стала музичним кульмінаційним моментом богослужіння.
Після виступу метрів Надії запропонували зіграти на органі собору – одному з найвідоміших у світі. Інструмент розташовувався на рівні третього поверху, і коли Юрійчук дісталася туди, то побачила як у темряві нижнього залу парафіяни почали запалювати свічки. Вогники склалися у хрест, що світився з-під арок. За словами Надії, тоді вона відчула, ніби торкнулася неба. Крім того, Нотр-Дам і Ватикан – це сакральні символи для кожного органіста, побувати там – вже честь, а зіграти – найзаповітніша мрія.
Між сценою і місією
Виступ у Парижі став не лише важливим етапом у творчості Юрійчук, а й допоміг глибоко переосмислити музику як форму духовного досвіду, дав поштовх до подальших успіхів. У грудні 2011 року музикантка провела свій 500-й сольний органний концерт, у 2013 році – здобула звання заслуженої артистки України. Сама пані Надія зізнавалася, що ніколи не працювала заради нагород, регалії не змінили її ставлення до справи, бо музика вже перетворилася на служіння музі.
Своїм наймасштабнішим проєктом Юрійчук назвала “VI Бахівську академію”, яка відбулася у листопаді 2016 року. Приїздили викладачі з Німеччини, серед яких – відомий музикант Вольфганг Церер. Клас Юрійчук виступив гідно, молодих музикантів запросили на органний тур до Львова, де їх приймав головний органіст кафедрального собору святого Мартіна у швейцарському Лісталі Ілле Вьольмі. Для української музичної спільноти це стало видатною подією.
Усвідомлення власної місії
Це сталося у 2014 році під час гастролей у Донецьку, коли оголосили перемир’я. Пізніше пані Надія згадувала порожнє місто, тихий готель, музиканти до останнього не були впевнені, чи будуть слухачі, чи взагалі бачили оголошення про те, що відбудеться концерт за участі заслуженої артистки України. Але залу заповнили вщент, Юрійчук зрозуміла, що ці люди ризикували життям, щоб послухати орган у її виконанні. Для неї це був другий незабутній виступ, після концерту містяни підходили, щоб подякувати. І не лише за музику, а й за можливість хоча б ненадовго забути про страх, біль та війну. Тієї миті пані Надія остаточно усвідомила: перше знайомство з органом у дитинстві було не випадковістю, а покликанням.
Складнощі професії
Успіхи пані Надії викликають особливу повагу, адже органне мистецтво в Україні розвивалося дуже повільно. На думку солістки Львівської органної зали Надії Величко, в Україні не вистачає цих інструментів. Крім того, орган – інструмент-архітектура, кожен з яких створюється під конкретну будівлю, її акустику, повітря, навіть світло. Форма, кількість і типи регістрів, розмір і конструкція – усе диктує, як він має звучати саме на конкретному місці й більше ніде. Тому музиканту необхідно ще й відчувати акустичні властивості зали, розуміти правила артикуляції, вміти реєструвати музику так, щоб вона оживала у повітрі, обирати репертуар, який пасуватиме не тільки інструменту, а й часу та публіці. А це вимагає тривалої практики.
Тому у 2020 році Дніпропетровська академія музики імені Глінки за підтримки обласного бюджету зробила для своїх студентів дуже цінний подарунок – новий електронний орган італійської фірми “Viscount Ouverture”. Такий інструмент був необхідним для закладу, щоб готувати музикантів високого рівня. За словами заслуженої артистки України, викладачки Надії Юрійчук, кожен орган має свої особливості, свою душу, на всіх гастролях вони різні, і треба знати, як відшукати до них підхід. Тому придбання цінного інструменту за майже 800 000 гривень – це вагомий шанс для всіх вихованців академії музики здобути звання заслуженої артистки чи актора України, як це вдалося Надії Юрійчук, Ользі Комановській, Валентині Михайловій, Ірині Бубенко. Або навіть торкнутися свого неба.