Іноді доля любить пожартувати з людиною, підкидаючи різні випробування або даруючи різноманітні таланти, аби подивитися, що ж та обере. Так сталося з Євдокимом Циневим, який показав себе найкращим спортсменом з веслування, а згодом довів, що є ще й дивовижним співаком. Постать ця стала відомою, завдяки своєму сучаснику, відомому співаку Івану Козловському, а довгий час навіть прізвище писали по-різному: Цінєв, Цинев, Цєнєв… Оперний співак початку 20 століття, виконувач найскладніших партій у різних театрах країни, але своєї порції слави отримав незаслужено мало. Далі на dneprovskiye.info.
Багатогранність талантів Євдокима Цинева
Зі спогадів Івана Козловського відомо, що народився Євдоким Цинев у липні 1893 року в Катеринославі. Родина молотобійця нараховувала аж 14 дітей. Ще хлопчиком демонстрував неабиякі музикальні здібності та чудовий голос, співав у церковному хорі. Про кар’єру співака й не думав, служив начальником столу шлюборозлучних справ духовної консисторії. Вперше заявив про себе, як чудовий спортсмен: влітку 1913 року виграв Всеросійські змагання з веслування, юнаку тоді виповнилося 20 років.
Після цієї події вирішив повністю змінити своє життя і пішов навчатися до Катеринославського музичного училища, яке закінчив у 1917 році. Вчив юного співака італієць Маріо Антонеллі, чим можуть похвалитися далеко не всі музичні таланти того часу. Після отримання диплома Євдоким стає солістом Катеринославської опери, де виступав до 1923 року.
Його голос зачаровував глядачів
Саме так відгукувався про Цинева інший популярний співак тих часів Іван Козловський. Він познайомився з Євдокимом у 1922 році і відзначав його неабиякий талант оперного баса. У своїх спогадах навіть згадував, що Євдоким співав на сцені Великого театру. А у 1924 році виконував українською мовою найскладнішу партію короля Генріха у “Лоенгріні”. У Харкові Цинев виступав до 1927 року, що вдалося з’ясувати, завдяки записам відомого автора “Словника українських співаків” Івана Лисенка.
У 1927 році Євдокима Карповича запросили до Київської опери, де він виступав аж до 1957 року. Виборний у “Наталці Полтавці”, Тарас у “Тарасі Бульбі”, Карась у “Запорожці за Дунаєм”, Кончак у “Князі Ігорі” та багато інших ролей виконав на сцені цей талановитий співак. Іван Козловський згадував, що частенько вони компанією вибиралися поспівати на березі Дніпра, було це перед Другою світовою війною. До чоловічого гурту приєднувалася співачка Оксана Петрусенко. Їхні вільні концерти приваблювали чимало слухачів, деякі навіть підспівували, коли співаки виконували українські народні пісні. Могли гуртом заспівати й на набережній, і в фунікулері…
Життя в гітлерівській окупації
Можна припустити, що Цинева відсували у тінь, бо він заплямував біографію перебуванням в окупації. Співак залишився у Києві, продовжував грати у виставах. Цікаву трагікомічну історію, пов’язану з Євдокимом Карповичем, згадував театрознавець Валеріан Ревуцький, котрий завершив свої дні в Канаді. В окупації Київською оперою керував зять рейхскомісара України Еріха Коха – німецький інтендант Брюкнер. Коли захворів соліст Шевцов, який мав вести партію короля Генріха у “Лоенгріні”, на заміну комендант наказав викликати Цинева. Той вже відзначав Великдень і був добряче напідпитку, актори ледве вмовили вийти на сцену. Більш того водили попід руки, аби не впав. Але співав того вечора Євдоким Карпович напрочуд добре, вже вкотре доводячи свій професіоналізм.
Про забуті імена
Ім’я Євдокима Цинева не значиться ні в радянських, ні в українських енциклопедіях, і це не є справедливим. Єдине, що вдалося відшукати в інтернеті, це публікацію “Мистецтво любити мистецтво” в газеті “Радянська культура” за вересень 1972 року, яку написав Іван Козловський про свого друга й талановитого співака. Автор перерахував усі виконані Циневим партії в театрі й підкреслив, що можна тільки пишатися, що є такі талановиті люди, як Цинев, співак чудово володіє звуком, це рідкісний дар.
Той же Козловський згадував, що двері до квартири Євдокима Карповича не зачинялися, до нього постійно приходили друзі та колеги. Хтось – спитати про те, як “закрити” фа чи фа-дієз, інші цікавилися, як правильно смолити човна, треті допитувалися про кращу риболовлю… Були й такі, хто хотів навчитися співати не гірше за митця. Таким і запам’ятався Євдоким Цинев – талановитий співак з добрим серцем та відкритою душею, якому не пощастило отримати за свою нелегку творчу працю ніяких нагород, крім щирих оплесків глядачів.