XX століття для української скульптури стало часом творчої трансформації у напрямках та ідеях митців. На провідних діячів цієї гілки образотворчого мистецтва почали впливати школи західного світу. Незважаючи на загальмування її розвитку на теренах нашої країни під впливом радянського паразитування на застосуванні культури у пропагандистських цілях, політична урядова скульптура не змогла витіснити незалежної творчості. Яскравим представником монументального ремесла нашого краю вважається Володимир Небоженко – дніпропетровський скульптор. Його мистецька спадщина була високо оцінена не лише у його рідному місті, але й в усій Україні та за кордоном. Далі на dneprovskiye.info.
Життєвий шлях та мистецька кар’єра Володимира Небоженка
Володимир Небоженко народився 6 травня 1941 року у селі Богданівка Дніпропетровської області. Перебуваючи протягом свого дитинства у рідному краї, хлопчик виявив схильність до малювання у місцевій дитячій художній студії.
У 1959 році він здобув середню освіту у технічному училищі за фахом тесляра-столяра. Свій навчальний мистецький шлях він розпочав у Дніпропетровському державному художньому училищі. Саме там він познайомився зі своїм професійним авторитетом Костянтином Чеканьовим – українським скульптором та викладачем. Як його учень, Володимир Небоженко пізніше ініціював створення меморіальної дошки на честь померлого майстра. У 1966 році юний творець вступив на скульптурний факультет Київського державного художнього інституту. Під час освітнього процесу він посів визначне місце серед учасників всесоюзних та обласних художніх виставок.
Одразу після захисту диплома Володимир Небоженко повернувся до рідного міста для творення культурної спадщини. Його першою визначною роботою був гранітний пам’ятник радянському медичному діячу з охорони здоров’я РРФСР Миколі Семашку, який встановили у центральній частині Дніпропетровська. Згодом він прикрасив Парк імені Лазаря Глоби своїм наступним монументом льотчика-випробувача Валерія Чкалова.
Початок мистецької кар’єри скульптора був важливим етапом у формуванні його творчого стилю, який характеризується лаконічним відтворенням пластики художніх образів відповідно до провідних мотивів другої половини XX століття. Небайдужість до трагічних подій Другої світової війни творець відобразив у виконаному пам’ятнику воїнам 152-ї стрілецької дивізії до 40-річчя Перемоги, за який він був вшанований званням Заслуженого художника України. У 1974 році він здобув членство у Спілці художників Радянського Союзу. Поступово зростала його компетентність у галузі станкової та монументальної скульптури за використання бронзових та гранітних матеріалів. У першу річницю незалежності нашої країни був офіційно презентований його новий монумент Тараса Шевченка біля Дніпровського національного академічного українського музично-драматичного театру. Продовжуючи присвячувати свої роботи відомим українським діячам, Володимир Небоженко у 2002 році змайстрував пам’ятник Олександру Полю – катеринославському досліднику та археологу.
Вплив і спадок Володимира Небоженка в сучасній українській культурі
Дніпропетровський митець Володимир Небоженко залишив вагомий творчий спадок для нашої країни. Він зміг увічнити таких видатних українських діячів як Тарас Шевченко, Олесь Гончар, Михайло Янгель та навіть Лесь Курбас в Австрії. Його твори зберігаються у Міністерстві культури України, Дирекції виставок національної спілки художників України, Дніпропетровському художньому музею та інших культурних центрах. Як почесний громадянин Дніпра скульптор був нагороджений званням Лауреата обласної премії імені Петровського та пам’ятною медаллю “За заслуги перед містом”.
