Леонід Коган – це віртуозний скрипаль та педагог з Дніпра. Його ім’я є символом високої музичної творчості радянської скрипкової традиції. За свої досягнення він був нагороджений званням лауреата Ленінської премії у 1965 році та народного артиста СРСР у 1966 році. Завдяки своєму таланту він здобув славу не лише в Україні, а й в усьому світі. Далі на dneprovskiye.info.
Ранні роки та музичне становлення
Леонід Коган народився у Катеринославі 14 листопада 1924 року. У його сім’ї не було професійних виконавців, але саме батько виховав у сина любов до скрипки. Розкривши свої здібності змалку, хлопчик з 7 років почав опановувати смичковий інструмент у Дніпропетровському музичному училищі. Завдяки наполегливому навчанню юний музикант здобув перемогу в обласному конкурсі учнів у Дитячій музичній школі. У 1934 році Леонід Коган разом з родиною переїхав до столиці Радянського Союзу, де він вступив у дитячу групу Московської центральної музичної школи у клас Абрама Ямпольского, а згодом і у Московську консерваторію. Хлопець одразу привернув увагу видатного викладача, отримавши запрошення переселитись до нього додому. Уроки у консерваторії та домашні заняття дозволили талановитому учню здобути звання не лише великого скрипаля, а й видатного педагога з 30-річним стажем. Вчитель сформував у нього високу виконавську майстерність та виявив його схильність до вольового та монументального стилю гри. Свою кар’єру Леонід Коган почав у студентські роки, отримавши схвалення у музичних колах одразу після першого виступу на дитячому фестивалі у 1937 році. З 1944 року він здійснює концертний тур країною, дебютувавши на сцені Великого залу Ленінградської філармонії з грою Глазунова. Незважаючи на війну, він гастролював у Києві, Харкові, Львові, Тбілісі, Ризі, містах Сибіру та Далекого Сходу. Його унікальний підхід до гри підкорював слухачів у кожному місті. У 1947 році Леонід Коган посів перше місце на Всесвітньому фестивалі молоді у Празі. У 1949 році він вступає в аспірантуру, де поглиблює свої професійні знання шляхом написання дисертації про польського композитора Генрика Венявського. Перемога у Конкурсі королеви Єлизавети в Брюсселі у 1951 році ознаменувала всесвітню популярність молодого скрипаля, яка надала йому змогу виступати у Великобританії, Франції, Італії, Греції, та Південній Америці. Свою долю він розділив у шлюбі з одеською уродженкою Єлизаветою Гілельс – радянською скрипалькою та вчителькою музики. Після виступів з братом жінка працювала у тандемі з чоловіком. Наприкінці життя митець стикається з проблемами зі здоров’ям, але продовжує багато працювати. Під час поїздки з Москви на концерт у Ярославль на власний виступ зі своїм сином проявилися його вади серця. Помер Леонід Коган 17 грудня 1982 року від інфаркту міокарда.
Вплив спадщини Леоніда Когана на сучасну музику
Леонід Коган вважався романтичним віртуозом академічної музики. Протягом своєї діяльності він залишався вимогливим до себе з одержимістю до високих результатів. Його заповзята працьовитість виховала багато талановитих виконавців та педагогів, серед яких С. Кравченко, А. Корсаков, І. Калер, М. Яшвілі тощо. Свої концерти Леоніду Когану присвячували А. Жоліве, А. Хачатурян, К. Караєв, Д. Шостакович тощо. У 2014 році пам’ять митця ушанували відкриттям бюста у Московській консерваторії імені Чайковського на честь його 90-річчя. У 2019 році за ініціативою фірми грамплатівок «Мелодія» було випущене ювілейне видання записів Леоніда Когана на п’яти дисках. Зрештою його мистецька спадщина відіграла важливу роль в історії музики.
