Балет вважається одним із найдавніших видів мистецтва, котре зародилося у Франції. Першим балетом дослідники називають видовище “Цірцея”, поставлене італійським скрипалем Божуаййо у 15 столітті. Пізніше музичну основу для сюжетів брали з придворних танців. За подальші століття це мистецтво розвивалося в різних країнах, і у кожної держави були свої талановиті танцівниці. Далі на dneprovskiye.info.
Всім відоме ім’я Майі Плесецької, але ж є і в Україні обдаровані балерини: Клара Балог, Олександра Гаврилова, Наталія Мацак, Олена Потапова… Свій слід в історії балету Дніпропетровщини залишила й народна артистка України, прима-балерина Дніпропетровського театру опери та балету Ольга Загумєннікова. Їй оберемками приносили букети квітів, присвячували вірші, вітали шаленими оплесками, кожен танець цієї жінки відкривав чарівну, дивовижну казку.
Дитяча закоханість у музику танцю
Ольга Загумєннікова народилася у травні 1949 року в Алма-Аті, родина була далекою від творчого бомонду. Мама – лікар-фармацевт, викладач хімії в медичному інституті, батько – викладач вищої математики та фізики. Аби продовжити династію, дівчинка обрала фізико-математичну школу, але її дуже приваблював танець, тому продовжила освіту у хореографічному училищі. Викладачі одразу помітили неймовірні пластичність та артистизм Олі, почали давати провідні ролі.
Дівчина видалася наполегливою і працелюбною, крім навчання, відвідувала вистави Казахського державного академічного театру опери та балету імені Абая, вчилася майстерності у найкращих. Студенткою вже танцювала маленькі партії, першими стали ролі кухарчука в “Дон Кіхоті”, Сніжинки у “Сніговій королеві”. Крім здібностей до танцю, Оля мала ще й чудовий голос, вдавався їй і академічний вокал, і народний спів, і естрадні хіти. Часто відвідувала театральні вистави, концерти, художні виставки у пошуках натхнення для бачення нової ролі.
Перші зльоти на сцені
Після навчання Ольгу Загумєннікову запросили до Казахського державного академічного театру опери та балету імені Абая. Перші ж ролі яскраво продемонстрували глядачам і критикам, що молода балерина не лише чудово володіє технікою, а й осмислює танець, надає йому музичної виразності. Ольга блискуче станцювала Аврору зі “Сплячої красуні”, Машу з “Лускунчика”. Кожен рух вона відточувала, вибудовувала та шліфувала, рідним розповідала, що танцювала тоді завжди: на сцені, вдома і навіть уві сні.
Коли у 1974 році відкрився Дніпропетровський театр опери та балету, Загумєннікову запросили солісткою. Це було значним досягненням, адже відбирали за жорстким конкурсом талановитих молодих танцюристів з усього Радянського Союзу. Оля тоді відкрила для себе багату й гостинну Україну і закохалася у гарне місто. Вивчала його історію, відвідувала вуличні екскурсії та музеї, особливо їй сподобався музей Яворницького.
Найкращі партії талановитої балерини
Дніпропетровський театр опери та балету обрав своєрідними візитівками вистави “Жізель”, “Ріголетто”, “Лебедине озеро”, “Бахчисарайський фонтан”. Ольга одразу отримала роль Одетти-Оділії, яка стала однією з її кращих партій. Критики називали танцівницю символом вічної жіночності та шляхетності, вона зуміла створити незвичайний образ героїні.
Загумєннікова уповні використала всі природні дані: високий стрибок, своєрідні лінії танцювальних рухів, великий крок, виразність рук, вдосконалила технічний малюнок танцю. А на сцені талановито поєднувала музику і драматичну гру, перетворивши чарівну Одетту на справжню королеву зачарованих у лебедів дівчат. Щирою, ліричною та романтичною вийшла в Ольги героїня Жизель, танцівниця глибоко вивчала не лише твір, а й історію створення образу, зуміла внести тендітні психологічні нюанси у виконання ролі. За що й отримала високі оцінки критиків.
Чарівні образи в танці
Свій підхід до підготовки нової вистави Ольга ніколи не змінювала. Коли готувала роль Марії в “Бахчисарайському фонтані”, вивчала творчість Пушкіна, історичні факти, щоб оживити образ на сцені. Великий успіх мала Загумєннікова у ролі Мавки з “Лісової пісні”, її казкова дівчина немов літала на крилах, підіймалася над світом людей, завдяки дивовижній майстерності балерини.
Найскладнішим для Ольги Олександрівни став образ Джульєтти, їй вдалося уповні передати всі нюанси драматичної долі: від підліткової пустотливості до трагедії. Легкість, вишуканість рухів дивовижно поєднувалися з музикою, балерина немов розмовляла із залою мовою тіла. І глядачі чудово її розуміли. Критики відзначали, що Ольжин малюнок танцю завжди залишався академічним, виразним та емоційним, вона блискуче вміла затримуватися у повітрі у стрибку. Іскриста легкість і віртуозність стали своєрідною візитівкою Ольги Загумєннікової, чимало глядачів приходили знову й знову, аби побачити дивовижне мистецтво танцю української талановитої балерини.
Перехід з творчого шляху на духовний
По завершенню танцювальної кар’єри Ольга могла б обрати педагогічну діяльність, але раптом пішла іншою дорогою – стала послушницею у Свято-Покровському храмі, що в селі Рубанівському Васильківського району. Для знайомих це стало несподіванкою, але не для самої Загумєннікової. З юності вона цікавилася філософськими вченнями, намагалася пізнати сенс життя, зрозуміти свою роль у межах світовій гармонії.
Своє рішення пояснювала тим, що кожна душа має свої ступені розвитку, і Господь кожному відкривається у свою годину. А театр – це не тільки мистецтво, а й пророцтво та святість, він впливає на людські душі, вчить красі й добру. На думку Ольги, театр – це прояв небесних сфер на Землі, а творчість – дар бути з Творцем, сходинка на дорозі пізнання істини. Ії вона вже здолала, тож настав час вже іншої, складнішої та близької серцю сходинки – служіння Богові.
Щоб правильно спілкуватися з парафіянами, які відвідували Свято-Покровський храм, закінчила богословський факультет Полтавської місіонерської духовної семінарії. Люди згадували цю послушницю, як чуйну, доброзичливу жінку, котра завжди готова була вислухати, допомогти. А ще Загумєннікова гарно шила й вишивала, сама робила й дарувала нужденним вірянам сукні, спідниці, хустки. Завжди знаходила час для прогулянок до річки Соломчини, де плавали білі та чорні лебеді. Мабуть, на згадку про свою чарівну Одетту… Земний шлях дивовижної балерини завершився у лютому 2013 року, і всі, хто її знав, щиро сподівалися, що ця жінка зустрілася з Творцем, котрому служила все своє життя. Спочатку в балеті, а потім – у храмі.