Оперне мистецтво в Україні почало розвиватися наприкінці 19 століття відповідно до стандартів народної та європейської музичних сцен. Згодом воно зазнало свого розквіту завдяки подальшому масовому започаткуванню спеціалізованих театрів. Однією з його яскравих представниць була Нонна Суржина – дніпропетровська оперна співачка та педагог. Вона посіла визначне місце серед народних артистів нашої країни. Далі на dneprovskiye.info.
Ранні роки та творчий шлях Нонни Суржиної
Нонна Суржина народилася 17 жовтня 1937 року у Дніпропетровську. Зростаючи у сім’ї службовців, дівчинка з ранніх років почала захоплюватися музикою під впливом творчих здібностей матері. Це дозволило їй здобути початкову музичну освіту у Дніпропетровському музичному училищі імені Глінки. Завдяки опануванню професійної майстерності своєї вчительки Ольги Тарловської юна артистка змогла вдало виступити на Міжнародному фестивалі молоді та студентів у Москві у 1957 році.
Здобувши народну популярність серед музичних спільнот, Нонна Суржина була запрошена до Київського театру оперети та хорової капели “Думка” як талановита виконавиця. Проте вона прагнула посісти місце серед кваліфікованих майстрів, тому вступила до Харківської консерваторії імені Котляревського у 1959 році. Професійна самореалізація юної артистки розпочалася на другому курсі в Оперній студії консерваторії, де вона взяла участь у таких виставах, як “Весілля Фігаро”, “Царська наречена” та інші.
Через рік Нонна Суржина стала частиною колективу Харківського театру опери та балету імені Лисенка. Це дозволило їй за 11 років роботи у закладі культури виконати 22 оперні партії та розвинути кар’єру солістки високого рівня. Після закінчення навчання у 1964 році гастролі талановитої виконавиці охопили не лише на Радянський Союз, а й Францію, Італію, Іспанію та інші західні країни.
Отримавши запрошення до Дніпропетровського театру опери та балету у 1974 році, Нонна Суржина погодилася на продовження сольної кар’єри у провідному закладі культури. Повернення до Дніпропетровська дозволило їй прокладати творчий шлях рідного міста разом з Миколою Полуденним, Валентиною Величко, Лілією Гавриленко, Миколою Братковим та іншими народними артистами. Того ж року вона почала поширювати свою майстерність як викладачка Дніпропетровського музичного училища імені Глінки. Ставши доцентом кафедри сольного співу “Виконавське мистецтво”, оперна співачка виховала низку обдарованих студентів, серед яких Ірина Петрова, Олександр Клименко, Євген Заморський та інші.
У 2013 році була опублікована книга Наталії Проценко “Нонна Суржина”, яка охопила життєвий, творчий та педагогічний шлях видатної співачки. У 2017 році Нонна Суржина обійняла посаду професора кафедри вокально-хорового мистецтва відділу Дніпровської академії музики, передаючи досвід виконання творів радянських та іноземних композиторів своїм студентам.
Визнання та вплив діяльності Нонни Суржиної на українське оперне мистецтво
За десятки років участі у концертних програмах в України та за кордоном Нонна Суржина зробила важливий внесок для розвитку народного оперного мистецтва. До найбільш відомих опер з її участю належать “Богдан Хмельницький”, “Пікова дама”, “Царева наречена”, “Борис Годунов”, “Орлеанська діва” та інші. Як педагог, народна артистка підготувала переможців конкурсів, солістів оперного театру та викладачів освітніх закладів. За свою діяльність вона й сама була нагороджена званням народного артиста СРСР та УРСР, заслуженого артиста УРСР, а також Державною премією Української РСР імені Шевченка.
