Багатьом дніпрянам відома історія створення сучасної Дніпровської академії музики, яка веде початок ще з кінця XIX століття. А вихованці закладу знають ще й імена відомих музикантів, які протягом десятиліть викладали на різних факультетах і очолювали консерваторію. Але у цих списках чомусь загубилося прізвище першого директора Катеринославської консерваторії ‒ Гвідо фон Самсон-Гіммельштерна. Забули його згадати й за радянських часів, і в роки незалежності України. Причина неуважності українських дослідників проста: бо відшукали інформацію лише у 2021 році. Далі на dneprovskiye.info.
Стисло про історію закладу та його керівників
Перша спроба створити у Катеринославі вищий музичний навчальний заклад була зафіксована ще наприкінці ХVІІІ століття. Князь Потьомкін планував відкрити художній університет, навіть запросив керівником відомого італійського композитора Джузеппе Сарті. Але плани не вдалося реалізувати, лише у 1898 році катеринославці отримали дозвіл від Імператорського Російського музичного товариства на створення відділення з музичними класами. Ця дата і вважається заснуванням Катеринославського музичного училища.
У 1919 році на базі училища відкрилася консерваторія, і в усіх довідниках директором закладу з 1919 до 1920 року значиться талановитий співак Михайло Енгель-Крон. Лише у 2021 році українські дослідники з’ясували, що у 1919 році цю посаду обіймав інший діяч ‒ композитор, диригент і музичний педагог Гвідо фон Самсон-Гіммельштерн. Можна було б припустити помилку бібліографів минулого століття.
Але, якщо навіть зазирнути далі, то в “Енциклопедії сучасної України” та й інших вітчизняних довідниках написано, що у 1923 році Катеринославська консерваторія перетворилася на музично-театральний технікум зі статусом навчального закладу вищої освіти. У 1930 році технікум отримав статус середнього навчального закладу, у 1937 році став музичним училищем, але вже з правами середнього спеціального навчального закладу. Відзначено, що у ці часи реорганізації керували закладом Гейман і Бочаров. Ані найменшого сліду фон Самсон-Гіммельштерна. І як з’ясували українські дослідники, причини тому були.
Чому за радянських часів замовчували факт відкриття Катеринославської консерваторії у 1919 році?
Пояснення цьому факту теж відшукали місцеві дослідники. Замовчували тому, що цю подію активно підтримав уряд УНР, адже поява такого закладу стала на той час свідченням великого національного піднесення. Відкриття навчальних закладів вищої освіти в Україні обіцяло становлення та розширення всієї системи освіти. Всі матеріали про цю подію були знищені, інформацію сучасним дослідникам доводилося збирати по крихтах: обговорення відкриття консерваторії у газетах 1918 року, матеріали з особових справ репресованих викладачів, протоколи загальних зборів педагогів і студентів Катеринославського музичного технікуму у 1922 році та багато іншого.
Знайдені докази на користь Гвідо фон Самсон-Гіммельштерна
Прізвище першого директора Катеринославської консерваторії вдалося встановити завдяки документам, знайденим у 2021 році в архіві Дніпровської академії музики. Це невеличкий буклет, де засвідчено акт відкриття консерваторії Катеринославським музичним товариством. Сталося це 16 лютого 1919 року. Окремою сторінкою прописані прізвища членів комісії, відповідальних за проведення урочистого заходу з приводу свята. І в цьому переліку значиться Гвідо Оскарович фон Самсон-Гіммельштерн як директор консерваторії.
Ще одним підтвердженням того, що ця особа перебувала у 1919 році у Катеринославі, є рекламне оголошення про “Духовний концерт” у газеті “Відродження” 27 вересня 1918 року. Музикант Самсон-Гіммельштерн значиться диригентом хору, який мав виступати в Євангелічній лютеранській церкві, розташованій на тодішній Лютеранській вулиці. У концерті також брали участь професори Київської консерваторії Маргарита Тойман-Шетохіна та фон Мулерт.
Що відомо про першого директора Катеринославської консерваторії?
Інформацію про цього діяча українським дослідникам знову довелося шукати по крихтах, здебільшого у європейських публікаціях. Згадувався Гвідо фон Самсон-Гіммельштерн у “Музичному словнику” Гуго Рімана, виданому у 1916 році, довіднику Клауса-Пітера Коха “Німецькі музиканти в Естонії, включно з Північною Лівонією” від 1996 року, статті у Каталонській Вікіпедії з посиланням на “Enciclopèdia Espasa”.
Відомо, що Гвідо Оскарович фон Самсон-Гіммельшерн народився у лютому 1871 року в Рауге (сучасна волость Ріуге) в Естонії. Був представником давнього аристократичного роду балтійських німців, які вели свою історію ще з ХVІ століття. Предки Гвідо перебували у Ліфляндії під час Північної війни, за заслуги рід було введено до дворянського ліфляндського матрикула. Батьки забезпечили Гвідо якісну та різнобічну освіту. Спочатку він навчався в одному з найдавніших німецьких університетів у Тюбінгені, потім вивчав економіку у Дерптському університеті. Паралельно з цим захоплювався грою на фортепіано, вивчав теорію музики, поліфонію, композицію. Батьки не заперечували проти такого захоплення, навіть винаймали йому репетиторів.
Захоплення музикою
Молодий Гвідо настільки закохався у музику, що після здобуття економічної освіти у Дерптському університеті вступив до Санкт-Петербурзької консерваторії. Це сталося у 1893 році, юнак відзначив 22 день народження. Відомо, що для вступу до цього закладу треба було мати дуже вагомий рівень підготовки, виходить, у молодого фон Самсон-Гіммельшерна він був. Юнак навчався у Санкт-Петербурзі з 1893 до 1896 року. За інформацією Каталонської Вікіпедії вчився Гвідо на “відмінно”, але завершив навчання з невідомих причин не у Російській імперії, а у Німеччині.
Після здобуття диплома музикант протягом 10 років очолював Ризьке відділення російського Музичного товариства у прибалтійському губернському адміністративному центрі. Потім керував Ризьким музичним училищем, диригував на міських концертах. Коли почалася Перша світова війна, спочатку подався до рідного Дерпта, а потім ‒ до Петрограда, де перебував протягом 1916 року. Через рік перебрався до Москви. Українські дослідники припустили, що пан Самсон-Гіммельшерн навесні або влітку 1918 року прибув до Києва, коли державу очолював гетьман Павло Скоропадський. Наступне припущення ‒ отримання українського громадянства і знайомство з представниками музичної інтелігенції Катеринослава, які й запросили досвідченого музиканта очолити Катеринославську консерваторію.
Як склалася подальша доля Самсон-Гіммельшерна?
Отже, за знайденими документами, пан Гвідо у 1919 році не лише керував консерваторією у Катеринославі, а й долучався до проведення міських концертів. Мешкав у цьому губернському центрі до початку 1921 року, доки владу не захопили більшовики. Вдалося знайти інформацію, що Самсон-Гіммельшерн встиг виїхати до Севастополя, потім ‒ до Стамбула. Там займався викладанням, музикою, багато виступав на концертах. Пішов з життя цей видатний музикант на 70 році життя, у 1941-му, коли Європа вже палала у вогні Другої світової війни.
Музична спадщина Гвідо фон Самсон-Гіммельштерна
Українським дослідникам вдалося відшукати інформацію про композиторську діяльність цього талановитого німецького музиканта. Єдиний твір, який зберігся до початку XXI століття ‒ “Соната D-dur для фортепіано”, клавір був виданий у 1910 році видавництвом “Leipzig”. Ознайомитися з сонатою можуть всі охочі на платформі Міжнародного вікі-проєкту бібліотеки музичних партитур, матеріал є у відкритому доступі цієї електронної нотної бібліотеки. Друковані копії сонати зберігаються в Америці, Великобританії, деяких країнах ЄС як надбання світової музичної культури. Українці мали можливість почути цей музичний твір під час проведення VI Всеукраїнської науково-практичної конференції “Музичний твір у перетині сучасних інтерпретаційних процесів”, яка відбулася у квітні 2022 року. Виконувала його викладачка Дніпровській академії музики Тетяна Рева.
Це ‒ далеко не повна інформація про Самсон-Гіммельшерна, але українські дослідники певні, що повністю відновити біографію цього талановитого музиканта, якого доля занесла в Україну, ще зможуть майбутні науковці.