Зінаїда Малютіна – засновниця Катеринославської української вокальної школи

За радянських часів чимало талановитих письменників, художників, композиторів, вчених і музикантів були незаслужено забутими. Лише у XXI столітті дослідники почали відкривати для українців їхні імена, в історії Дніпра таких особистостей чимало. Одна з них – засновниця Катеринославської української вокальної школи, талановита співачка Зінаїда Малютіна. Вона з успіхом виступала не лише на батьківщині, збирала повні зали. Але вирішила обрати для себе інший шлях – створення майбутнього для свого рідного міста Катеринослава. Далі на dneprovskiye.info.

Талант, успіх і визнання

Фото: Комерційний клуб, де виступала Зінаїда Малютіна

Зінаїда народилася у січні 1881 року у Катеринославі, але здобувати освіту батьки відправили її до Петербурзької жіночої гімназії. Здібності до музики й чудовий голос відкрили для дівчини двері до Московської консерваторії, де вона вчилася вокалу у відомого італійського професора Мазетті, освоювала фортепіано. Викладачі відзначали чарівний, звучний голос, а враховуючи першокласну вокальну школу, бачили у студентці блискучу оперну співачку. Спочатку Зінаїда виправдала їхні сподівання. Працювала у приватних оперних антрепризах, виступала у Москві, Харкові, Варшаві, Кельце, Курську, Полтаві, давала концерти й у рідному місті. 

Але після заміжжя у 1908 році повернулася до Катеринослава, де продовжила іноді давати концерти паралельно з педагогічною роботою. Відому співачку охоче взяли викладачкою з вокалу до Катеринославського музичного училища. Перші концерти Малютіна давала з симфонічним оркестром Катеринославського музичного училища у театрі клубу Комерційного зібрання. Концертну програму представляли камерно-вокальні твори Гріга. Потім були концерти, присвячені пам’яті композитора Римського-Корсакова, на яких Зінаїда виконувала арії з його опер. У дніпровському історичному музеї імені Яворницького навіть збереглися програми цих концертів. У 1914 році виступала Малютіна й в Англійському клубі на Клубній вулиці (сучасній Воскресенській).

Популярність у Катеринославі

Концерти талановитої вокалістки збирали повні зали, катеринославські газети наввипередки писали про унікальний голос Малютіної. Згадували, що в аріях і романсах Зінаїда демонструвала чудове ліричне сопрано, з особливо звучним центром і низами, продуманим фразуванням і помірною експресією. Зазначали також, що Малютіна могла співати довго, охоче і при цьому голос не втрачав свіжості та бадьорості. Такий талант дуже рідко можна було зустріти на сцені. Забезпечило успіх і вільне володіння голосом, за що газета “Південний край” у квітні 1913 року назвала Малютіну професоркою співу. Деякі критики дивувалися, як можна було з таким талантом залишити сцену й присвятити себе педагогіці. Але співачка на те не зважала.

Крім концертів для містян, виступала й для бідних студентів, які не мали можливості придбати квиток. Цікаво, що коли почалася Перша світова війна, співачка знайшла можливість закінчити курси сестер милосердя й у вільний час допомагати у шпиталях міста. Тому не дивно, що Малютіну у Катеринославі дуже любили й шанували. І спромоглися влаштувати святковий концерт на честь 10-річчя її творчої діяльності. Глядачів приймали на сцені театру Клубу Комерційних зборів Катеринослава, було заплановано 3 відділення, виконували романси Чайковського, твори Бородіна, Ліста, оперні арії. Виступали відомі катеринославські музиканти, учні співачки, серед яких були такі відомі на той час зірки, як соліст Великого театру Россіхін, а також Ельконін, Горбачова, Трахтенберг. Організація такого масштабного заходу, ще й під час війни, стала найкращим свідченням того, якою шаною користувалася ця співачка у місті.

Учні-зірки, які досягли великої слави

Фото: учень Малютіної диво-бас Іван Паторжинський

Роки революційних змін не могли не позначитися на долі міста й багатьох його мешканців. Але загальна повага до Малютіної була настільки величезною, що її ніякі репресії не зачепили. Щобільше педагогиню запросили на посаду декана вокального факультету, коли Катеринославське музичне училище отримало статус консерваторії. У класі Малютіної налічувалося понад 20 учнів, яких вона вчила не лише співу, а й творчій майстерності. Студенти згадували Зінаїду Малютіну як дуже вимогливу, сувору, але при цьому доброзичливу педагогиню. Співачка намагалася передати досконале володіння мистецтвом дихання, драматичний артистизм, без якого жодна роль не буде виразною. Малютіна вміла показати образи у поєднанні музики та слова, що було рідкісним талантом.

Серед студентів пані Зінаїда одразу виділила талановиту молодь: потужний бас Івана Паторжинського й чарівне сопрано гарненької Марії Сокіл. Особливо вразив педагогиню потужний потенціал Івана, якому на день вступу виповнилося тільки 15 років. Тому взялася давати йому безоплатні уроки з вокалу. Заняття Малютіної по створенню колоритних образів допомогли Паторжинському яскраво відобразили на сцені легендарні ролі Карася зі “Запорожця за Дунаєм” і Виборного з “Наталки-Полтавки”. А Марія Сокіл блискуче впоралася із роллю Наталки. Ці актори стали гордістю української сцени, Паторжинському бурхливо аплодували зали Європи й називали українським Шаляпіним. Варто згадати, що на початку 1920 років до навчального репертуару почали вводити твори українських композиторів та народні пісні, тому таку ж порцію цінних знань і навичок отримували й інші студенти пані Малютіної. 

Наукова діяльність співачки

У 1923 році Зінаїда Никифорівна вирішила перебратися до Харкова, куди її давно запрошували викладачі Харківського музично-драматичного інституту. Як і в рідному місті, вона не обмежилася тільки викладанням, очолила Вищі музично-драматичні курси. Потім долучилася до громадської роботи у Художній комісії Народного комісаріату освіти, Кваліфікаційній комісії профспілки робочих мистецтв. Сучасники Малютіної відзначали її унікальну працездатність, крім цієї роботи, вона ще й трудилася у Державному інституті театрального мистецтва, у студії при Харківському театрі російської драми. Не змогла відмовити у консультаціях місцевому фоніатричному відділенню Інституту отоларингології, адже була висококласним фахівцем у проблемах із поновленням голосу.

Ще дивовижнішим на тлі такого навантаження здається факт, що Зінаїда Никифорівна знаходила час ще й для написання науково-дослідних педагогічних робіт. Першу свою збірку “Поради учням співу” вона видала ще у 1913 році у Катеринославі. Але з набуттям нового досвіду почала глибше вивчати тему постановки голосу, чимало її статей були опубліковані у 1920-1930 роках у журналах “Музика”, “Радянська музика”, “Мистецтво”. Високо оцінюють сучасні українські дослідники її праці “Суттєва відмінність в методиці постановки голосу у співаків і драматичних акторів” та “Виховання голосу у драматичних артистів”. До цих матеріалів звертаються й сучасні педагоги.

Останній подарунок

Коли почалася Друга світова війна, родина Малютіних виїхала до Магнітогорська. Там пані Зінаїда викладала у міському музичному училищі. Повертатися до рідного міста не стала, у Магнітогорську й прожила останні 25 років свого життя. Але до останнього любила й згадувала рідний Катеринослав, який подарував їй велику шану та славу. Свідченням тому є щедрий подарунок видатної співачки та педагогині – величезна особиста нотна бібліотека. Цей презент Малютіна зробила у 1962 році, висловивши сподівання, що в її рідному місті таки будуть оперний театр і консерваторія. І її сподівання дійсно справдилися.