Євген Грошев. Людина-легенда

 

У Дніпрі проживає легенда. І це без перебільшень. Людина рідкісної професії, унікальної техніки в роботі, неймовірної біографії, завидної працездатності, філософського бачення світу і безумовного таланту. Його прізвище якимсь Божим промислом співпало з вибором професії. А для реалізації своїх творчих задумів він вибрав найтвердіший матеріал, який потребує неабияких фізичних зусиль – метал.   Усе це – про медальєра Євгена Грошева.  І як же тут без загадок,чуток  і таємничості , коли людина відома далеко за межами країни, живе насиченим, активним життям, працює без відпочинку, і  результатів його творчості вистачило б не на одне життя. Він так і говорить – у мене планів на сто років наперед. І в цих планах ще знайдуть своє місце події, особистості, що творять історію сьогодні, пише dneprovskiye.info.

Його біографія багата і суперечлива. Інакше і не могло бути. Бо таланти завжди на виду і притягують до себе увагу різних людей з такими ж різними намірами . Він не дуже любить розповідати про себе, а все більше – про героїв своїх мистецьких робіт. Якісь періоди він прагне минати в бесіді, про якісь розповідає з захоплення, на якісь теми відповідає жартами, а над якимись замислюється надовго…

Різні журналісти різних часів, пишучи про Грошева, часто вишукували сенсаційні чи скандальні факти, не аналізуючи основного – його таланту. 

Я знаю його дуже давно. Тому ця розповідь буде про те, що для мене важливе в цій унікальній особистості. 

Перші враження

Я пам’ятаю своє перше інтерв’ю з Євгеном Грошевим в його домашній майстерні. Для мене, тоді ще малодосвідченої журналістки, це був спалах , який засліпив мене. Все було наскільки нове і незвичне – професія, неймовірні роботи в металі, інструмент, атмосфера, насичена якимись густими флюїдами часу . Бо в його майстерні вміщалися цілі  епохи  в  медалях, в інтер’єрі, в якому були присутні елементи давнини,  в металевому дзвоні, що висів на стіні, в багато оздоблених металевих скриньках роботи майстра , в  неймовірній кількості  його виробів, що лишалися вдома, чи після довгих подорожей повертались до господаря.  Деякі свої медалі він купував на ринках, як згадку про минуле. 

А особливо вразив сам господар. Веселий, чудовий оповідач, без тіні зверхності. Але була в його очах , в стриманих рухах причетність до тих епох, серед яких він творив  і творить зараз своє мистецтво на твердому, вічному металі. 

Про унікальну техніку

Дивитись на роботу майстра можна безкінечно. І я дивилась, аще точніше – вдивлялась. Я хотіла зрозуміти суть самої техніки. Допитувалась. А він чи то жартував, чи то говорив правду – то моя професійна таємниця. Він просто брав металеву заготовку і починав її обробляти інструментом, як скульптор робить це з гіпсом. І тверда металева поверхня поступово набувала об’єму, оживала, підкорялась майстру. Більшість своїх мистецьких витворів Є.Грошев зробив без ескізів, експериментуючи, чаклуючи над металом, щоб отримати свій замисел в  найоптимальнішому варіанті. «Не я веду роботу,а вона мене веде. Я все роблю врукопашну» – жартує він.

Специфіка його техніки в тому, що він не обмежує себе ніякими професійними канонами. Він в постійному пошуку. Гравіровка, створення форми відбувається прямо на металі. Це віртуозна робота, що потребує досконалих знань в обробці металів. Зазвичай медаль створюється з пластичного матеріалу і тільки потім переноситься на метал.

Техніка Грошева є унікальною і зверх складною. Але майстер не звик ходити легкими шляхами. І не звик заганяти себе в рамки. Художник має бути вільним від умовностей, тільки тоді він може творити мистецтво не на один день, а на віки.  

В пошуках теми

Здавалось би, навіщо медальєру володіти словом. Все скаже метал. Але на медалях та інших витворах майстра завжди є якісь короткі фрази, що відображають тематику роботи. І ці вислови наскільки оригінальні, що нинішнім майстрам слова є чому повчитись в умінні влучно озвучити задум. Є. Грошев говорить, що інколи якась фраза передує задуму, надихає. І до неї він підбирає відповідну тему. Всі його роботи носять оригінальні і влучні назви. А ще  на творчість Євгена Грошева надихають талановиті, геніальні люди. Коли приступає до вже обраної теми, читає інформацію, відшукує якісь нетривіальні факти, формує в своїй уяві майбутній витвір. Це творчий процес підготовки, так званий вхід в тему, від якого теж залежить кінцевий результат. Альберт Ейнштейн, Майя Плісецька,Сергій Рахманінов, Григорій Сковорода,  Леся Українка, Іван Франко, Дмитро Яворницький, Папа Римський, Білл Клінтон, Жак Ів Кусто, Олесь Гончар, Михайло Янгель, Богдан Ступка …

Тисячі імен і образів пройшли через його серце і застигли в металі. Неймовірно яскрава і оригінальна  створена Грошевим пектораль з золота і срібла, з зображеннями  дванадцяти українських гетьманів. В одній роботі – ціла історія України.  Майстер визначає цінність роботи саме  в її темі і унікальності, а вже потім – складність самого зображення. 

Гортаючи фотоальбом

Старі фотоальбоми завжди викликають відчуття , ніби ти доторкнувся до минулого, заглянув в інший, незнайомий тобі вимір. Біоенергетики  говорять, що фотографія залишає енергетику людини, яка на ній зображена. Можливо тому, коли довго вдивляєшся в старі світлини, то ніби потрапляєш під погляд людей з фото. 

В фотоальбомах Є. Грошева багато відомих особистостей, з якими він зустрічався за своє довге, насичене життя. Американські астронавти, французька кінозірка Марина Владі, Аркадій Райкін, Борис Єльцин… Десятки відомих облич, які стали героями його рукотворних шедеврів. Євген Грошев жалкував, що не довелось зустрітись з Володимиром Висоцьким, кумиром того періоду. Медаль пам’яті співака він зробив після смерті Висоцького і вручив її дружині,Марині Владі.

 Він завжди щедро дарував і дарує свої роботи музеям, приватним колекціонерам і просто приємним людям. Для нього важливо, щоб його творіння побачили. Бо для чого ж працює художник? Для людей.

Природа наділила Грошева нетривіальною зовнішністю. Помітна статура, виразне обличчя, що зразу запам’ятовується, розкішне волосся…  А ще помітна його схожість з французькою кінозіркою Жаном Маре. Євген Михайлович  розповідав мені, що його мама ходила на всі фільми з Жаном Маре і говорила, що то теж її син.  На світлині з минулого Жан Маре дивиться на мене очима Євгена Грошева, чи навпаки… 

Планета Альфреда Нобеля 

Його завжди цікавили масштабні проекти. Я добре пам’ятаю, коли вперше почула від Євгена Михайловича про планету Альфреда Нобеля. Він з таким захопленням говорив про свій задум! Але тоді ще не було уявлення, хто може ним зацікавитись і реалізувати в великому масштабі. Є. Грошев вже вирішив , в які двері стукати. Двері відчиняли, обговорювали, але на цьому все завершувалось. Хтось інший, можливо, відмовився від своєї ідеї. Але то не про Грошева. Пошуки, переговори, листування, обіцянки, навіть початок якихось робіт по проекту…Тимчасовий переїзд до Києва…Але справа не рухалась…  Поки не зустрілись з Борисом Холодом , зачинателем і ректором приватного вищого закладу – Дніпровського  університету економіки і права. Саме там і отримала свою прописку планета Альфреда Нобеля – геніальний задум, дань пам’яті вченим, лауреатам Нобелівської премії, які внесли великий вклад в розвиток людства.

Тепер скульптурний комплекс «Планета Альфреда Нобеля» прикрашає територію Університету економіки і права імені Альфреда Нобеля. З гранітного монумента  розкривається долоня руки, яка тримає кулю трьох метрового діаметру. А над кулею-планетою жіноча постать в польоті.  

Ця композиція відома нині в усьому світі і є одним з найоригінальніших сучасних мистецьких творів нашого міста. Туди приїздять нобелівські лауреати, приходять туристи. Біля Нобелівської планети посвячують у студенти молодь і вручають дипломи випускникам університету. 

Це місце – символ науки і освіти, людського інтелекту і одержимості. 

Чому саме Альфред Нобель

Євген Грошев став одержимим цією історичною постаттю. Він не раз повторював, що одержимість – головна рушійна сила у творчості медальєра . Одержимість і сміливість. Свого часу Альфред Нобель, «король динаміту», ще більше здивував світ, заповідавши всі свої збереження на фонд , щорічний прибуток від якого йтиме на вручення премій тим, хто приніс найбільшу користь людству.

 Проект Грошева – це теж нагорода вченим, відомим діячам за їхній вклад в розвиток людства. 

Мешканці Нобелівської планети

На великій кулі на момент відкриття композиції  розмістилося 750 медалей нобелівських лауреатів, і скільки ж окремих, невеликих за розміром  медалей було створено для поширення в науковому  світі. Цей проект не має свого завершення. Тому що нобелівських лауреатів стає все більше і куля постійно поповнюється новими медалями. Планета  Альфреда Нобеля щорічно  збагачується  геніями людства.

Працюючи над кожною медаллю, Грошев обов’язково читає про особистість і відкриття, за які ця особистість отримала Нобелівську премію.

Свого часу на обласному телебаченні був започаткований телевізійний проект під такою ж назвою «Планета Альфреда Нобеля». В кожному випуску розповідали про лауреата, медаль для якого уже була зроблена. Телебачення не встигало за роботою Є.Грошева.Тому проект через якийсь час закрили. А майстер продовжує досі творити медалі-пам’ятники про відомих особистостей світу, мешканців планети Альфреда Нобеля. 

Своє авторство Євген Грошев скромно підтвердив на скульптурній композиції. Можливо, я відкрию для когось таємницю. На запонці манжету руки,  що тримає кулю, є його прізвище. 

Слава чи визнання? 

Художник , творець  дарує своє натхнення людям. Тому визнання для нього є додатковим стимулом для подальшої творчості. У випадку з медальєром Грошевим все виглядає зовсім не оригінально. Його знають за кордоном, його талант має міжнародне визнання, але вдома… «нема пророка в своїй вітчизні».  В 2000 році Євгеній Грошев був визнаний людиною року Всесвітнім біографічним інститутом … в Північній Кароліні.  Його ім’я занесено в список видатних особистостей тисячоліття. Роботи майстра  зберігаються в музеях  і приватних колекціях по всьому світу . Видатні світові діячі отримували в подарунок медалі, створені Є.Грошевим. У творчому доробку майстра  вже десятки тисяч медалей. А кожна медаль – це історія, історична постать, знаменита подія. І медальєр пише цю історію в металі, своїм, унікальним почерком. Як говорить Євген Михайлович, медалі –це вічні пам’ятники в мініатюрі. Фарби вигорають, каміння кришиться, а метал вічний, як літопис. І дати істинну  оцінку його творчої роботи зможе тільки час. 

За радянських часів провідні політики їхали в зарубіжні відрядження з пам’ятними подарунками, медалями Євгена Грошева. Як жартує майстер – медалі вивозили відрами. Тому важко навіть уявити, в яких країнах немає його творінь. Він ніколи не рахував, скільки за своє життя увіковічнив знаменитостей і подій. Не вів каталогів, не збирав власні колекції. Його весь час підганяють нові ідеї і замисли. Тому зроблене – то вже в минулому. Щаслива людина живе сьогоденням і майбутнім.  

Шукайте жінку…

Є. Грошев говорить,що ніколи не чекав, коли до нього прийде муза. Бо вона може і не з’явитись, або прийти невчасно. Музи – жінки привередливі. Він не існує поза своїм творчим ремеслом і натхнення приходить саме під час роботи. Але замість музи у нього є берегиня, яка завжди поруч, піклується про спокій і затишок в оселі, про зручність і умови для творчих пошуків майстра.  Це його дружина Марина Грошева. 

Спокійна, чудова господиня і перша цінителька його робіт. Усіх гостей, що приходять до їхньої домівки, зустрічає приязно, пригощає кавою. Хоча були часи, коли двері не зачинялись і потік людей не закінчувався до пізнього вечора. Але вона знає, що чоловікові потрібно давати свободу спілкування – така його натура і його професія. Можливо тому їхні стосунки, перевірені часом, з роками тільки міцнішають. В розмові з іншими вона називає його Грошев, але до нього звертається тільки  по імені – Женя.

 Навіть зовні сприймаєш їх як єдине ціле. Статні, красиві люди з почуттям власної гідності. 

Діалог з металом 

Якби він народився в другій країні, можливо його доля склалася б по-іншому. З його талантом Грошев  міг би бути багатою людиною , зрідка робити якісь проекти і спокійно, в достатку, не поспішаючи, жити в своє задоволення. Але то був би не Грошев! «Де ви бачили багатого художника?» – жартує він.

Євген Михайлович – людина горда. Ніколи нікому  не дорікає і ні до кого не звертається за допомогою. Він звик свої проблеми вирішувати сам. Все життя майстер  невтомно працює. Професія медальєра потребує неабияких фізичних зусиль, усидчивості, настирності. Його пальці часто збиті, розідрані, руки натруджені, але сильні.

 

Щодня цей сивий і величний в своєму поважному віці Майстер сідає за свій робочий стіл, бере в руки металеву заготовку і починає свій діалог з металом. Тільки він знає, як домовитись з твердим, норовистим, непокірним матеріалом і  чим завершиться цей діалог.  Його характер теж не поступається в твердості. Від нього чекають нових шедеврів, і, без сумніву, вони ще з’являться. Грошев більше любить працювати з дорогими металами. Золото, срібло – в них є особливе благородство. Його улюблена фраза: «Не торкайтесь кумирів! Позолота залишається на руках!» 

Вибираємо електромагнітний замок – частину електронної системи безпеки

Такі замки відносять до найбільш надійних пристроїв, їх дійсно рідко зламують. Крім цього, електромагнітні замки https://smartel.ua/ua/zamki-elektronnye/ швидко встановлюють фахівці. Жителі Дніпропетровська зможуть переконатися самі у...

Байкерські фестивалі в Дніпрі

Мотоцикл стає повноцінною частиною їхнього життя, тому що байкери закохуються в дорогу, швидкість та свободу раз і назавжди. Щоб популяризувати культуру мотоспорту, знайти однодумців...
.,.,.,.