Нестор Іванович Махно був українським анархістом-революціонером та воєначальником. Він відіграв значну роль в українській війні за незалежність у період з 1917 року по 1921 рік. Махно народився у 1888 році в селі Гуляйполі. Він ріс і виховувався у звичайній селянській сім’ї. Попри те, що Махно в юності не здобув належної освіти, він став дуже впливовою фігурою в історії України. Далі на dneprovskiye.info.
Ранні непрості роки Махна
Дитинство Махна було далеко не простим. Його батько помер коли йому було лише один рік. Вся його сім’я залишилася без нічого, у злиднях. Матері доводилося виховувати п’ятьох синів. Зокрема, для того, щоб якось прожити Нестор Махно з восьми років улітку відвідував школу, а взимку та в інший вільний час працював за наймом у багатих селян.
Коли Махно було 18 років, він захопився анархізмом. Він навіть приєднався до місцевої анархістської групи, яка діяла на території Катеринославщини. В 1906 році Махно вперше був заарештований за тероризм та участь в анархістській організації. Зокрема, він та його товариші пограбували місцевого торговця Гуляйполя. Махно був взятий під повний контроль поліції, але суттєвих доказів його причетності не було знайдено. Тому Махно незабаром був звільнений.
Невдовзі Махно став учасником чергової стрілянини. Зокрема, він хотів допомогти своєму товаришеві позбутися супротивника і вистрілив у нього прямо посеред вулиці, але промазав. Після цього інциденту, у селі Гуляйполі розпочалися масові обшуки, було запроваджено навіть комендантську годину. Махна та його товаришів було заарештовано, але незабаром їх знову звільнили через відсутність доказів. У 1908 році Махна з товаришами знову заарештували. На нього хотіли повісити вбивство, яке він не робив. Він провів півроку у в’язниці. Відразу в Олександрівській, а згодом у Катеринославській губернській в’язниці. У 1910 році суд виніс вирок Махну та його товаришам про смертну кару. Але через деякі події вирок було змінено і Махна було відправлено до Бутирської в’язниці на шість років.
Звільнення та участь у революційних подіях 1917-1921-х років
Махно був звільнений у розпал революції. Він повернувся на територію Катеринослава та продовжив свою анархістську діяльність. Зокрема, не втрачаючи жодної хвилини у важкі та темні дні, він створив “селянські вільні батальйони”.
Слід зазначити, що тоді Махно дуже негативно ставився до Центральної Ради. Він вважав її контрреволюційною владою. А всіх, хто відносився до ЦР і був її прихильником, він називав класовими ворогами та шовіністами. Він дуже жорстко боровся з ними, влаштовував проти них справжні терористичні акти. Але коли у 1918 році австро-німецькі війська увійшли на територію України, Махно був змушений покинути країну. У період австро-німецької окупації Махно перебував у Росії, таких містах як Москва, Таганрог, Ростов-на-Дону та інших.
Коли Махно повернувся до рідного села у 1918 році, він дізнався, що будинок його матері спалили вщент гетьманці, а його брата, який залишився інвалідом після Першої Світової війни, розстріляли. Все це відбулось через те, що він брав участь у боротьбі проти австро-німецьких військ та режиму. Скоропадського.
Незабаром після повернення в Україну Махно відновив свою боротьбу проти австро-німецьких військ та режиму Скоропадського. Зокрема, він у 1918 році сформував анархістську армію, відому як Чорна гвардія. До якої увійшли селяни і робітники, які розчарувалися як у більшовиках, так і в Білій армії, що складалася з колишніх членів царської армії. Чорна гвардія боролася за створення лібертаріанського соціалістичного суспільства, в якому робітники та селяни могли б контролювати своє життя та кошти від виробництва та сільськогосподарської діяльності.
Під керівництвом Махна, Чорна гвардія змогла взяти під свій контроль більшу частину південного сходу України, включаючи міста Гуляйполе та Катеринослав. Однак армія Махна зрештою зазнала поразки від більшовицької Червоної армії, яка побачила в анархістах загрозу своєму баченню нової радянської держави. Махно та його послідовники були змушені емігрувати. Тому Махно провів решту свого життя в Парижі та інших європейських містах.
Попри свою поразку Махно залишається легендарною фігурою в історії українського націоналізму. Він запам’ятався своєю безкомпромісністю та прихильністю до анархістських принципів. Він завжди був готовий боротися як проти капіталістичних, так і проти комуністичних сил. Багато хто також вважає особистість Нестора Махна неоднозначною фігурою: одні вважають його справжнім героєм, захисником свободи, інші — войовничим екстремістом.
