Українська механіка почала активно розвиватися у другій половині ХІХ століття на чолі з такими провідними технічними центрами як Київський, Харківський та Новоросійський університети. Одним з найвизначніших діячів у цій галузі у нашому краї вважається В’ячеслав Мелешко – дніпропетровський фахівець з механіки та акустики. Він відіграв важливу роль у наукових дослідженнях нашої країни та далеко за її межами. Далі на dneprovskiye.info.
Життєвий шлях та професійне становлення В’ячеслав Мелешка
В’ячеслав Мелешко народився 7 жовтня 1951 року у Дніпропетровську. Походячи з родини наукової інтелігенції, хлопець перебував під вихованням свого батька Володимира Мелешка – провідного українського вченого та металурга, який заснував школу листовальцювальників. Саме він відіграв ключову роль у подальшому професійному просуванні свого сина, який наслідував його приклад. Водночас його мати як викладачка англійської мови у Дніпропетровському металургійному інституті надихнула його на педагогічну діяльність.
У 1973 році парубок успішно закінчив навчання у Київському державному університеті імені Шевченка на механіко-математичному факультеті. Початок наукових досліджень дозволив йому захистити дисертацію в Інституті механіки АН УРСР та здобути звання кандидата фізико-математичних наук у 1976 році. Тоді ж він розпочав свій професійний шлях в Інституті механіки НАН України, а через 6 років перейшов до Інституту гідромеханіки НАН України. У 1984 році фахівець закріпив свою компетентність, ставши доктором фізико-математичних наук у Московському державному університеті імені Ломоносова.
У 1990 році В’ячеслав Мелешко очолив новий відділ вихрових рухів у науково-дослідній установі. У 2000 році посів місце почесного члена Національного комітету України з теоретичної та прикладної механіки. Пізніше доєднався до редакційного складу українських та іноземних наукових видань з механіки, серед яких “Акустичний вісник” та “Прикладна гідромеханіка”.
З 2002 року він обіймав посаду завідувача кафедри теоретичної та прикладної механіки у Київському національному університеті імені Шевченка. До основних лекційних курсів фахівця належали “Бігармонічні проблеми механіки”, “Теоретична механіка”, “Детерміновані та хаотичні коливання” та інші. Його викладацька діяльність поширювалася також на Ейндговенський технологічний університет, Іллінойський університет та Інститут фізики атмосфери у Німеччині. Завдяки всесвітньому визнанню його академічної діяльності вчений зміг налаштувати співробітництво з департаментами й інших закладів вищої освіти, до яких належить Вашингтонський університет, Туринський політехнічний університет, Національний Тайванський університет тощо.
В’ячеслав Мелешко помер 14 листопада 2011 року у Києві та був похований на Байковому цвинтарі. Його вшанували на колегії Вихрової секції Міжнародного конгресу з теоретичної та прикладної механіки.
Наукові досягнення та внесок В’ячеслава Мелешка у розвиток механіки та акустики
В’ячеслав Мелешко став яскравим представником української спеціалізації у механічних напрямках теорії пружності, гідромеханіки та акустики. Кількість його досліджень сягає 170 наукових праць, які публікувалися у таких міжнародних редакціях як “Journal of Fluids Mechanics”, “International Journal of Heat and Fluid Flow”, “Physics of Fluids” та інші. Він був ініціатором сучасних вітчизняних розробок хаотичної адвекції та хаотичного змішування рідин. За свою наукову діяльність фахівець був посмертно нагороджений Державною премією України в галузі науки й техніки у 2013 році.
