Дніпрян важко шокувати різними новинами про криміналітет міста, бо у мегаполісі трапляється багато злочинів. Та в історії міста були страшні події, які змусили боятися не тільки дніпрян, а й жителів країни. Про такі історії страшно говорити, але варто згадувати, щоб нагадати собі про обачність, уважність та про те, що не всі люди навколо є добрими. Далі на dneprovskiye.info.
“Дніпропетровські маніяки” — так назвала преса серійних вбивць з міста Дніпра, в минулому Дніпропетровськ: Віктор Саєнко та Ігор Супрунюк. Двох 19-річних мешканців міста визнали винними у вбивстві 21 людини й засуджено до довічного ув’язнення. Третього співучасника злочину засудили на 9 років позбавлення волі.
Історія злочинів
Резонансні вбивства в Дніпрі у квітні-липні 2007 року набрали розголос в українській та іноземній пресі. Писали саме про їх жорстокість та відсутність причин для злочинів. Хлопці не відповідали звичайним уявлення про маніяків й жили в хороших, навіть можна сказати, заможних родинах.
Ще у 5 класі у школярів виникли проблеми з законом, бо вони кидали каміння в потяги. Потім, коли їм було по 15 років з’ясувалось, що вони були залучені у крадіжках, пограбуваннях, тортурах та вбивствах тварин, нападах з холодною зброєю. Вони били людей трубами з металами та арматурою, а потім почали використовувати кувалди та молотки, бо люди почали чинити опір.
За версією слідства хлопці били дітей, знімали жорстокі відео, світлини біля мертвих тварин й за кілька років до вбивств вони з групою однолітків знівечили обличчя 2 хлопцям. Попри те, що сусіди бачили знущання з тварин, ніхто не скаржився в поліцію. У компанії була своя місцина для злочинів — покинута будівля. Там були вирізки з газет, комп’ютери, прапори фашистів. Потім файли з комп’ютера стали головними доказами проти злочинців.
Страшні реалії
Трохи згодом злочинці організовували напади на людей, нападаючи на слабших — дітей, жінок, пенсіонерів, людей з інвалідністю, безхатьків чи нетверезих. Жертви відрізнялись за віком та соціальним статусом. Нападники діяли несподівано, без причини. Майно чи гроші спершу їх не цікавили, бо в жертв залишались коштовності. На “полювання” виїжджали машиною Ігоря Супрунюка та моторолером, який вони викрали. За добу могли вбити декілька людей, а самі злочини фільмували.
Перше вбивство група скоїла 3 березня 2007 року, а жертвою був 61-річний пенсіонер. Сама ж серія вбивств почалась з вбивства поліціянта Вадима Богдана. Далі жертвами стали Катерина Ільченко та Роман Татаревич. 1 липня 2007 року було вбито 15-річного Євгена Грищенка, Миколу Серчука. Злочинці продовжували свої страшні діяння. За період з червня по липень 2007 року злочинці скоїли 21 вбивство. Пізніше вони пояснювали свої дії тим, що так гартували власну волю, щоб стати кілерами.
Містом ширились розмови про хвилю вбивств, але поліція не вбачала в них результат діяльності серійних вбивць, бо жертви були різними й ніякого зв’язку між ними не було аж до нападу 7 липня 2007 року на двох хлопців у Підгородному. Один юнак дивом врятувався й співпрацював зі слідством при створенні фотороботів нападників. Коли вже інформація настільки розповсюдилась й дійшла до Києва, то до Дніпра направили оперативну групу, яку очолив Василь Паскало. Також залучили більшість правоохоронців та понад 2000 їх співробітників, які працювали над справою.
Вирок
Слідство велось таємно й інформацію про нападників не оприлюднювали, але дніпряни знали про чутки й більшість населення тримались вдома. Пізніше слідством було випущено обмежену кількість фотороботів злочинців та списки вже вкрадених речей передано ломбардам. На вбивць вийшли після їх спроби продати мобільний телефон однієї з жертв у ломбарді. При активуванні телефона сигнал був перехоплений поліцією і Супрунюка з Саєнком затримали біля каси магазину. Третій співучасник хотів позбутись краденого товару, але його теж заарештували.
Судово-психіатрична експертиза визнала всіх осудними й такими, що усвідомлюють свої дії. 10 лютого 2009 року Саєнка та Супрунюка було засуджено до довічного ув’язнення. Третій співучасник, Олександр Ганжа, єдиний, хто визнав свою провину. Його засудили до 9 років ув’язнення. Усього довели скоєння бандою 47 злочинів. 24 листопада 2009 року Верховний суд рішення судів нижчої інстанції стосовно довічного ув’язнення Супрунюка та Саєнка підтримав.
Документальний фільм
Чилійський телеканал “MEGA” 2 серпня 2010 року випустив документальний фільм “Маніяки з молотком”, який тривав 1,5 години. Журналістка Мішель Канале була в Дніпрі й брала інтерв’ю в людей, які були причетними до цієї справи. Лілія Мікренщева, що пережила напад й допомогла встановлювати особу вбивць, також була опитана. Вона вважала, що банду не можна порівняти з тваринами, бо робили вони це задля забави.
Фільм виявився примітивним, але в ньому продемонстрували багато раніше невідомих світлин та відео зі справи. Анонімне джерело надало творцям картини не відредаговану версію відеозапису з телефона, де показали вбивство Сергія Яценка.