Секретний архітектор “Південмашу” Ігор Нескоромний

Талановитий архітектор Ігор Нескоромний довгі роки залишався головним проєктувальником та художником ВО “ПМЗ”. Хоча він пропрацював на підприємстві 35 років, з 1971 по 2006 рік, тривалий час його ім’я було засекречено. Про життя та роботу видатного архітектора розповімо детальніше на dneprovskiye.info.

Дитинство та юність архітектора

Ігор Нескоромний народився у 1939 році, і виріс на Дніпропетровщині. Одразу після школи він вступив до Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту (Придніпровська державна академія будівництва та архітектури), який закінчив у 1961 році.

Тоді доцентом на кафедрі був архітектор Олег Петров, а завідував кафедрою архітектури Ігор Мигай. Педагоги з великим досвідом побачили в студенті Нескоромному перспективного фахівця.

Усе життя Нескоромний згадував слова свого керівника Олега Петрова: “Архітектор не може бути поганим. Він або хороший, або ніякий”.

Творча кар’єра молодого архітектора розпочалася саме в Дніпропетровському державному проєктному інституті.

Перша робота

Ще студентом Ігор Нескоромний долучився до команди під керівництвом О. Петрова, тоді відомий на той час архітектор займався проєктом Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту.

За деякий час студента також покликали до команди фахівців для розробки чи не найважливішого на ті часи проєкту – будівлі обкому партії. Серед групи архітекторів-проєктувальників Нескоромний виявився наймолодшим, а керував проєктом досвідчений архітектор Д. Щербаков. На той час в архітектурі почали робити акцент на лаконічності, будівлі споруджували без надмірностей, але додавали вертикальні пілястри та прямі лінії, що надавали їм значущості.

Ігор Нескоромний згадував, що проєкт у ЦК розглядали буквально під мікроскопом, а керівнику групи доводилося просто в готелі виправляти креслення нашвидкуруч, щоб наступного ранку нести його в очікуванні нових зауважень.

Ще одним із перших проєктів архітектора стала адміністративна прибудова до заводоуправління. Тоді Ігор Нескоромний зміг вдало поєднати радянський неореалізм із хай-теком нового часу.

У підсумку ротонда органічно вписалася в комплекс споруди та стала незмінним місцем проведення урочистих зборів, рапортів й зустрічей з делегаціями, гостями всесвітньо відомого заводу.

Будівлю з незвичайною геометрією пізніше прозвали “пентагоном”, а для молодого архітектора цей проєкт став чудовою можливістю пройти практику перед самостійною професійною діяльністю.

Секретні проєкти

Як відомо, виробництво ракет – дуже відповідальний та трудомісткий процес. Для їх будівництва необхідні спеціальні підприємства, цехи, корпуси, будівлі. Не обходиться і без випробувальних майданчиків, які за своїми функціональними особливостями не менш унікальні, ніж самі космічні ракети. Головними фахівцями для будівництва є архітектори та проєктувальники, причому в ракетобудівників є таке правило – негарний виріб літати не буде. А в архітекторів “Південмашу” було правило: “Споруда, якщо вона не функціональна – користі не принесе”.

Будівництво ракет велося практично на усій на території заводу, але в 1970-80-ті роки все, що було пов’язано з виробництвом на підприємстві, було засекречено. Не розголошувалися й імена видатних співробітників заводу.

Водночас роботи Ігоря Нескоромного відомі практично всім жителям Дніпра. Він придумав та курирував проєкти будівлі Придніпровської академії будівництва та архітектури, меморіального кладовища, будівлі Дніпропетровської облдержадміністрації.

Також Нескоромний і його команда відповідали за проєктування корпусів бази футбольного клубу “Дніпро” в Придніпровську, пам’ятника “Скорботна” поруч із Палацом студентів.

Його секретний 162-й архітектурний відділ “Південмашу” опікувався десятками проєктів, пов’язаних із містом та його інфраструктурою. Серед таких робіт – уся заводська інфраструктура й житловий фонд “Південмашу”, об’єкти соцкультпобуту підприємства – пансіонати і санаторії. 

Крім цього, Ігор Нескоромний став автором пам’ятників М. К. Янгелю та О. М. Макарову – як надгробних, так і встановлених на території “ПМЗ”.

Разом з архітекторами А. Сафоновим та І. Соколовим Нескоромний працював над проєктом масштабного ракетно-космічного центру з ракетою “Зеніт-2” та експозиційно-інформаційним центром. 

У 1990-х роках його почали ударними темпами будувати на Набережній, між рестораном “Поплавок” і готелем “Парус”, але заморозили через проблеми з фінансуванням. Ігор Нескоромний переживав за цей масштабний проєкт до кінця життя.

Видатний архітектор згадував, що тоді фахівці не були вільні у своїх фантазіях, адже потрібно було враховувати технології складання ракет, слідувати викликам у галузі розвитку космічної техніки.

Приміром, під керівництвом Нескоромного проводили трансформацію застарілих корпусів, і хоча проєкт розробляв спеціалізований Дніпровський проєктний інститут, головна роль відводилася саме його команді, яка й закладала параметри майбутніх об’єктів.

Мета у південмашівців була одна – підвищити надійність секретного “виробу” і організувати безперебійний серійний випуск стратегічних ракет.

Корпуси для розробки космічних ракет встигли оцінити і фахівці з інших країн, туди постійно прибували різні делегації.

Приміром, представники НАСА, які побували на заводі, однозначно визначили, що у світі більше немає нічого подібного за масштабами та дизайном.

Видатний художник

Окрім будівництва ракет, Ігор Нескоромний захоплювався живописом та був чудовим пейзажистом.

Малюванням Нескоромний почав займатися ще зі студентських років. У вільний час він виїжджав на етюди, брався за пензлі та фарби.

Письменник Ігор Родіонов, який написав книжку про Нескоромного, розповів, що в житті видатний архітектор насправді був доброю, стриманою та скромною людиною.

Відбиток на нього наклали ті часи та робота. Адже на секретному об’єкті працювати непросто – не пройти без перепустки й весь час перебувати під наглядом.

Він був людиною, немов застебнутою на всі ґудзики, – скромний у житті, стриманий у вчинках, небагатослівний, на вигляд навіть непримітний. Але при цьому керівник секретного цеху володів прекрасними людськими якостями – добротою, почуттям обов’язку, чуйністю.

За роки свого керівництва архітектурним “цехом” Ігор Нескоромний зібрав команду, яка творчо відгукувалася на будь-які запити підприємства. Це була високоорганізована згуртована група професіоналів, які працювали в одній зв’язці зі ще одним секретним колективом – Дніпровським проєктним інститутом.

Звісно, у місті багато будівель і споруд, над якими працював Ігор Нескоромний особисто та разом зі своєю командою, але саме “Південмаш” наблизив його, як архітектора, до космосу. Його можна сміливо назвати першим підкорювачем космосу серед архітекторів.

За життя Ігор Нескоромний часто говорив: “Чоловік не має права поєднувати слова “я” і “втомився”. Він може тільки раз сказати: “Немає більше сил!”.

До останніх днів життя Ігор Нескоромний працював – викладав на кафедрі архітектурного проектування ПДАСА, творив, мріяв.

Не стало секретного архітектора “Південмашу” 4 червня 2017 року. На жаль, через проєкти, над якими працювали фахівці на заводі, тривалий час його ім’я залишалося невідомим, але внесок дніпрянина в будівництво та інфраструктуру міста складно переоцінити.