Дніпро – спортивне місто. У нашому місті спалахнуло багато спортивних зірок. У цьому матеріалі на dneprovskiye ми розповімо про Олега Протасова – одного з найвідоміших футболістів СРСР.
Ігрова кар’єра
Народився Олег Валерійович 4 лютого 1964 року в Дніпропетровську. Бажання стати футболістом у Протасова виникло ще в ранній юності. Це сталося після того, як його батько взяв із собою на стадіон “Метеор” на гру ФК “Дніпро”. Після цього юнака віддали до секції команди “Дніпро-75”. У команді Олег познайомився із майбутнім зірковим товаришем Геннадієм Литовченком.
У 1981 році головний футбольний клуб нашого міста “Дніпро” повертається до Вищої Ліги, команду очолює легендарний Володимир Ємець. Протасов з’являється у дублі дніпровського клубу у 17-річному віці, вже встигнувши пограти за збірну СРСР серед юнаків. У 1982 року у нього трапляється дебют у першій команді, він виходить на заміну в поєдинку проти київського “Динамо”. Вже через місяць після дебюту, забиває свій перший м’яч за “Дніпро”, відзначившись на матчі проти “Шахтаря” на 78-й хвилині. У тому ж сезоні здобув бронзові нагороди у складі збірної СРСР серед юнаків, а у протистоянні із Північною Ірландією оформив хет-трик.
1983 рік стає тріумфальним для дніпровського клубу, команда вперше стає чемпіоном СРСР. Олег вніс у це чемпіонство великий внесок, “наколотив” 7 м’ячів у 21 поєдинку. Також проявив себе у збірній СРСР (до 21 року), де відзначився голом на світовій першості, вразивши у ворота збірної Голландії.
У наступному сезоні Протасов стає найкращим бомбардиром, а у списку голеадорів ліги СРСР посів 3 місце. Цього ж року він зміг стати гравцем основного складу збірної СРСР, а також дебютувати у єврокубках за дніпровський клуб.
У 1985 році б’є рекорд із забитих голів за сезон у чемпіонаті СРСР, оформивши на свій рахунок 35 м’ячів, а у відборі до мундіалю 86-го року став найкращим бомбардиром збірної.
Через рік посів другий рядок на європейській футбольній премії “Золота бутса”, таким призом нагороджують найкращого голеадора національних ліг. Ніхто до нього із радянських футболістів не був у списку номінантів. Взимку зазнав травми, що завадило нормально підготуватися до Чемпіонату світу 1986 року. Через що на чемпіонаті загалом зіграв один поєдинок проти “Канади”, 56 хвилин, після чого його замінили.
У 1987 році стає найкращим футболістом СРСР. Наступного року отримує запрошення від Валерія Лобановського та разом зі своїм другом – Геннадієм Литовченком переходить у “Динамо”. Влітку того ж року у складі збірної СРСР стає фіналістом Чемпіонату Європи 1988 року, “наколотив” у ворота суперників 2 м’ячі.
У 1990 році після мундіалю вирішує виїхати до Греції, в “Олімпіакос”, який на той час тренував Олег Блохін. За грецький клуб зіграв 4 сезони.
У 1994 році переїжджає до Японії, де грав за “Гамба Осака” і був найкращим голеадором місцевої команди.
Через 2 роки Протасов повертається у теплу Грецію, цього разу підписує контракт із футбольним клубом “Верія”, де також був лідером клубу. А наприкінці кар’єри пограв за грецькі клуби “Продефтики” та “Паналефсініакос”.
Тренерська кар’єра
Розпочав свою тренерську кар’єру Олег Валерійович із організації своєї футбольної школи.Далі був тренером румунського клубу “Стяуа” та грецького “Олімпіакоса”. Наприкінці 2005 року, змінивши на посаді легендарного Євгена Кучеревського, очолив ФК “Дніпро”, де Протасов провів кілька сезонів. Найяскравішим досягненням можна вважати чемпіонат Української Прем’єр Ліги 2007-2008, в якому дніпровський клуб серйозно боровся за срібло, але збавив обороти під кінець і посів 4 місце. Після цього його навіть називали одним із кандидатів на посаду тренера збірної України.
Надалі тренував “Кубань”, грецький “Іракліс”, “Ростов”, “Астана”. У 2012 році очолював мінське “Динамо”, де зміг вивести клуб у фінал національного кубка. Закінчив кар’єру на тренерському містку в румунській “Астрі”.
Олег Протасов назавжди залишиться у серцях дніпровських уболівальників!