Не секрет, що Дніпро славиться великою єврейською громадою. Вони всюди: у бізнесі, політиці, спорті та інших сферах нашого життя. Як з’явилося єврейське суспільство в Катеринославі та з якими проблемами вони стикалися у місті – дізнаєтесь у нашому матеріалі на dneprovskiye.
Історія появи євреїв у Катеринославі
Історія єврейської спільноти в Катеринославі починається ще з 1793 року, після указу Катерини II про надання їм громадянства. Євреї вносили активний внесок у розвиток міста. Наприклад, купець Гірш Луцький збудував перший будинок із каменю. Також євреї транспортували льон, який був важливим експортним продуктом до імперії. Але більшість євреїв у нашому місті були кравцями.
Бізнесом євреї почали займатися у 1830-х роках, коли Нейман відкрив суконну фабрику, а Заславський заснував чавуноливарний завод.
У 1843 році єврейська громада починає проявляти себе у культурі. У тому році завдяки Абраму Луцькому з’явився перший кам’яний будинок театру. Був найкращим культурним центром міста, на сцені театру виступили як українські трупи, так і італійські.
У 50-х роках ХІХ століття відкривається Хоральна синагога (потім отримала назву “Золота Роза”), що стало важливою подією для єврейської спільноти та пам’яткою архітектури нашого міста.
Наприкінці ХІХ століття єврейське населення міста складало трохи більше третини від усіх, а активами промислового міста вони володіли на 25%. У 1900-х роках єврей Спектор побудував один із найкращих кінотеатрів Російської імперії. Вже на той час почалися погроми, але це не заважало єврейському суспільству вести активне та різноманітне життя в нашому регіоні. Будувалися нові синагоги, лікарні, навчальні заклади, у театрах ставили вистави.
ХХ століття: непростий період для євреїв
Після Першої Світової та революцій, а також запровадження антиєврейської політики, єврейська спільнота змушена була припинити свій розвиток. Спочатку було закрито майже всі синагоги у Дніпропетровську. Отримуючи паспорти, євреї були змушені вказувати не свою національність і міняти прізвища.
Після 1935 року відбуваються масові сталінські репресії, євреїв затримують чи розстрілюють, нібито за участь у «сіоністських шпигунських організаціях». Головний рівнин міста – Леві-Іцхок Шнеєрсон, був відправлений на заслання в Казахстан. Ситуація ставала гіршою.
У 1941 році Дніпропетровськ окупували німецькі війська. Внаслідок геноцидних дій було розстріляно 11 000 євреїв.
Після закінчення Другої Світової війни, єврейська спільнота зробила спроби відновити діяльність синагог, на що отримала відмову від місцевої влади. Залишалася у користуванні лише “Мала Синагога”, яка розташована на вул. Коцюбинського, 7.
До 1953 року антисемітизм активно процвітав, через що євреїв на їхні свята закидали камінням, у газетах друкувалися антисемітські статті, розпочалися масові перевірки у різних установах нашого міста. Після смерті І.І. Сталіна антисемітська політика припинилася, але антиєврейський курс радянської влади продовжував бути. Така політика повністю контролювала іудейські суспільства. Потік у синагогу помітно зменшувався і на вихідні туди приходила зовсім мала кількість людей, хіба що на свята могло зібратися багато.
Перед розпадом СРСР починаються спроби відновити активну діяльність єврейського населення і вже на початку 90-х темп розвитку набирає динамічних обертів. Вже 1991 року у Дніпропетровську відкривається єврейська школа, вона стає однією з найбільших у Європі. Відроджується культурна діяльність, благодійні фонди, єврейське суспільство вкладає гроші у розвиток регіону.
Головний об’єкт єврейської громади
Головний об’єкт єврейської громади – це “Менора”, одна із визначних пам’яток нашого міста. Було збудовано 7 веж, у формі свічки. Серцем комплексу є синагога “Золота Троянда”. Уявіть, площа всього комплексу складає 50 000 кв.
А за радянських часів на цьому місці розташовувався Будинок культури, клуб швейної фабрики та склад.
Крім того, до комплексу “Менори” входить і історичний Дім Пчолкіна. У будівлі зберегли усі деталі історичного інтер’єру.
Історичні єврейські об’єкти
На початку вул. Барикадної, другого будинку, раніше знаходився прибутковий будинок, він належав Хаїму Розенбергу. Частим його постояльцем був Шмарьяг Левін, на той час головний казенний рабин. Посаду казенного рабина обіймав людина, яка лояльна уряду.
На Барикадній 3 спочатку знаходилася тютюнова фабрика. Потім на її місці створили Торговий Дім, де продавали тютюн, винну та бакалійну продукцію.
Будинок на Барикадній 4, також був прибутковим. У ньому жили відомі особи. Будівля складалася з корпусів дохідного будинку, службового приміщення та флігелю.
На вул. Барикадна, 9 можна побачити катеринославський цегляний стиль. Будинок на Барикадній, 11 належав Йосипу Шаферману – книготорговцю та видавцеві. Варто сказати, що під час будівництва торгового центру було знесено кілька будинків.
На вул. Магдебурзького права ще є кілька єврейських будинків. Будинок під номером три, виконаний із цегляного стилю, належав сім’ям Бейлін та Еренбург. А під номером 4, караїмській родині Джігіт. Багатою особливістю будинку було – 10 кімнат в одній із квартир. Ще в будівлі знаходилися 2 магазини та цигаркове відділення однієї з фабрик.
Перед сучасним в’їздом на Новий міст раніше була невелика синагога. Її змогли зберегти, а всі комунікації для торгового центру провести непомітно над нею. Це єдина будівля, яка збереглася в тому історичному кварталі після побудови “Міст Сіті”.
На Харківській, 6 розташована будівля проєкту архітектора Павла Нірінберга.
Відомі євреї міста
Ігор Коломойський – один із найбагатших та найвідоміших олігархів України. Володіє групою “Приват”, на телебаченні йому належить “1+1 media”.
З 2014 до 2015 року очолював Дніпропетровську обласну державну адміністрацію. Перебуваючи на посаді, пообіцяв за кожного знайденого сепаратиста давати 10 000 доларів.
Любить спорт: володіє баскетбольною командою “Дніпро”, раніше був господарем відомого ХК “Будівельник” та футбольного клубу “Дніпро”.
Має 3 громадянства: українське, кіпрське та ізраїльське. Його фраза “два не можна, а три можна” стала знаменитою.
Шмуель Кам’янецький є головним рабином Дніпра. Народився в ізраїльському місті Квар-Хабад, куди переїхала його родина із СРСР. Здобував вищу релігійну освіту в американському місті Моррістауні. 1990 року обраний головним рабином нашого міста. Завдяки його ініціативам було створено: “Менора”, кілька шкіл, будинок для людей похилого віку, благодійні проєкти та фонди.
Міхаель Ткач – народився у Дніпропетровську, в єврейській родині. До 30 років пропрацював у Дніпропетровському Металургійному інституті, де був співавтором наукового патенту та художнім керівником народного театру. Наприкінці 80-х починає займатися підприємництвом, виконує замовлення для МЗС СРСР. Також був бізнесменом, тісно співпрацюючи з групою “Приват” та займаючись бізнесом у металургійній промисловості.
Сподіваємося, що євреї нашого міста активно розвиватимуть місто і воно буде кращим.